Англійський паб. Джерело натхнення справжнього британця. Знакові місця Європи, які слід відвідати українському туристу.
Ви були в Англії і не відвідали місцевий паб?! Святий Патрік! Ви ніколи не були в Англії!
Ніхто не знає, коли саме на Британських островах з'явилися перші паби. Найстаріший з тих, що діє нині, знаходиться в Ноттінгемі і називається "Подорож в Єрусалим". Йому вісім століть. Нібито саме в цьому пабі зупинялися англійські лицарі, які вирушали відвойовувати Святу землю в Хрестових походах. Взагалі ж перша згадка про питні заклади подібного роду відноситься до 745.р., коли архієпископ Йоркський заборонив священикам "їсти та пити в пабах".  

Слово “паб” - це скорочення. Повна назва - public house, в буквальному перекладі “публічний дім”, що незмінно викликає веселу зацікавленість в наших туристів зі сходу, що приїжджають в Англію. Насправді ж адекватним перекладом буде не “публічний”, а “громадський дім”. І він якнайкраще відображає саму суть англійського паба. 
Колись сім'ї, які володіли секретом приготування кращого, смачного пива в окрузі, запрошували родичів та друзів випити кухоль - другий. Поступово популярність того чи іншого будинку росла, гостей ставало все більше, і з них починали брати гроші. З плином часу паби перетворилися на споконвічно британську “річ в собі“, тобто знайшли характерний вигляд і не менш характерний зміст.
Незмінним залишилося одне: у кожного істинного британця є улюблений паб – і це не просто шинок, а скоріше клуб за інтересами, куди він неодмінно прийде обмивати будь-яку маломальськи значущу подію - від виплати зарплати до заручин або просто випити чашечку англійського чаю, почитати свіжу пресу і поспілкуватися з постояльцями.
Зараз на Британських островах, за різними оцінками, від 53 до 61 тис. пабів. Не дивно, що серед них можна зустріти заклади самого різного роду - від “ірландських” на кшталт “Филти Мак-Настис” або “Векси О'Коннорс” до театрально - тематичних типу “Буш” або “Принц Альберт”, від пабу-музею “Шерлок Холмс” до не менш музейної “Залізничної таверни” (усі перелічені нами паби - лондонські).
Але справжній, класичний паб завжди можна впізнати за кількома незмінними ознаками. По-перше, ніякої вивіски зі словами pub або public house ви швидше за все не побачите. Тобто вивіска є неодмінно, але зазвичай на ній тільки назва закладу і малюнок що його ілюструє. Або тільки малюнок. Скажімо, якщо паб називається “Білий лебідь”, то без зображення лебедя над входом ніяк не обійдеться.


Читайте також: Україна-Європа-Світ
Пізнавальна рубрика для активних, самостійних та допитливих туристів. Мальовничі, цікаві, загадкові місця які варто відвідати українському туристу. Маршрути, пам'ятки, загадки, секрети, реліквії, таємниці в нашій новій рубриці: Україна - Європа – Світ

Ця традиція повелася з кінця XIV ст., з часів Річарда II. Король повелів, щоб плющ, що до того позначав вхід в питні заклади, був замінений вивісками. А оскільки читати-писати тоді вмів далеко не кожен, власники пабів стали малювати на вивісках зрозумілі кожному картинки. Втім, зелень над входом так нікуди й не поділася й досі є одним з головних атрибутів фасаду будь-якого поважаючого себе пабу. Плюс товсті димчасті стекла або вітражі на вікнах, на худий кінець - важкі портьєри.
Всередині ж класичний паб - невелике, на кілька столиків, приміщення з неодмінною дерев'яною барною стійкою в темних тонах. Вдень тут відносно спокійно та порожньо, ввечері заклад починає наповнюватися людьми, шумом й тютюновим димом, а ближче до ночі знайти вільне місце в популярному пабі практично неможливо.
У пабі не їдять-там випивають і спілкуються. А також дивляться телевізор (якщо, звичайно, транслюють футбольний матч), грають в дартс (грають з XVI століття, між іншим - ще прадавні пілігрими цим бавилися), слухають музику. Або навіть самі музицирують: в багатьох старовинних англійських пабах збереглася традиція ставити в кутку піаніно, щоб кожен відвідувач, цінитель прекрасного, міг спробувати зобразити на ньому милу серцю мелодію.

Їжа ж, позначена в меню, - проста і навіть дуже проста. В першу чергу це знамениті Fish and Chips (фіш-енд-чіпс) - рибне філе в клярі з картоплею-фрі, соус за вибором, в класичному варіанті при продажу на винос загортається в кульок з газети (давня традиція англійських пабів, національний колорит, не дивуйтеся).
Далі йдуть “сніданок орача (пахаря)” - блюдо з сиру та місцевих солінь з величезним куснем хліба, “пастуший пиріг” - щось на зразок картопляного пудингу з баранячим фаршем всередині, “картопля в мундирі”(jacket potalous) - дуже велика, запечена з маслом та різними приправами, тости, сендвічі, часто - традиційний англійський ростбіф.

І зрозуміло, в пабах п'ють пиво. От тільки якщо сказати господареві слово “пиво” (beer), він швидше за все вас не зрозуміє або зробить вигляд, що не зрозумів. Тому що пива в англійських пабах немає - є світлий лагер (від нім. lagerbier), темний стаут (від англ. stout) - темний елевий сорт англійського пива та старий добрий англійський ель (від англ. ale - традиционный английский вид пива) всі ці світлі, темні, гірко-солодкі алкогольні напої, готуються аналогічно пиву. В принципі, саме ель в англійських пабах в основному і п'ють, і саме ель в пабах й потрібно пити якщо, звісно, немає ідіосинкразії до англійського пива, яке суттєво відрізняється за смаком та якістю від континентального. У старі часи неодмінним атрибутом будь-якого пабу були довгі рукояті ручних пивних насосів над стійкою, зараз їх все частіше замінюють на новітні хромовані крани.
А в іншому все без особливих змін. Як і раніше в пристойних закладах ви знайдете дубові лави та підлогу темних відтінків, посипану свіжою тирсою. Як і раніше в будь-якому англійському пабі рівно о 23.00 пролунає звучний голос господаря: “Джентльмени, час!”- і у вас залишиться рівно 15 хвилин на те, щоб допити раніше куплене пиво, доїсти свій fish and chips, дочитати свіжу пресу, ще один кухоль вам вже ніхто не наллє. А в Шотландії паби працюють аж до півночі, напевно тому що це Шотландія... а класичні паби це чисто англійська давня традиція.