Екскурсії по Львову. Башта Корнякта у Львові.
У Львові майже кожний будинок, кожна споруда - пам'ятка архітектури. Але особливо цікава своєю історією знаменита башта Корнякта з Успенського храмового ансамблю. Величчю, досконалістю и красою форм вона не поступається найвідомішим архітектурним перлинам Європи.
Вежу-дзвіницю почали будувати ще в 1564 році на замовлення львівського патриція Давида Тома Русина і, власне, його коштом.
Будівництво тривало чотири роки, башта вже досягла величезної висоти, але раптом обвалилася.
Побачивши мрію свого життя в руїнах, Давид від горя захворів і помер. Але його справу довершив знаменитий львівський меценат, купець, грек за походженням Констянтин Корнякт (1517-1603), який левову частку свого багатства використав на спорудження найвеличніших архітектурних пам'яток Львова. Він доручив будівництво башти італійському архітектору П. Барбону, який закінчив його в 1578 році.
На вежі повісили величезний дзвін, названий «Кирилом», вилитий на замовлення купця львівським майстром Полянським. Діаметр дзвону - 2 м. Своїми розмірами він перевищував усі тогочасні дзвони в державі. Цей дзвін сповіщав про напади ворогів, пожежі, стихійні лиха та про смерть найвизначніших львів'ян. Так тривало аж до шведської навали, а потім на місце «Кирила» почепили інший дзвін.
Триярусна Башта Корнякта - 65 м заввишки із шатровим закінченням стала найвищою на той час спорудою не тільки в місті Львові. Знавці визнали її за найкращу на всій північно-східній частині Європи, та Австрії зокрема.
Знаменита Башта Корнякта з Успенського храмового ансамблю, величчю, досконалістю й красою форм не поступається найвідомішим архітектурним перлинам Європи. Подейкують, що під час битви зі шведами, які взяли в облогу Lemberg, лучник з башти Корнякта збив шапку з голови короля Карла XII
Квадратну вежу-дзвіницю змуровано з ламаного каменю. Струнка багатометрова будівля розділена поясами на чотири яруси, які чим вище вгору зменшуються. Кожний ярус закінчується карнизом і фризом. Головним мотивом архітектурного розчленування стін е так звані «сліпі» арки.
Вежа вражає гармонією пропорцій, що ґрунтується на принципі золотого перетину.
У різні часи ця унікальна споруда зазнала чимало руйнувань: під час пожежі 1616 року розтопився її олов'яно-свинцевий дах, а в 1672 році його знову пошкодила турецька артилерія під час облоги міста. Після відбудови в 1695 році у вежі з'явився четвертий поверх з бароковим оформленням.
Вежа Корнякта стала своєрідним гербом не лише архітектурного ансамблю львівського Успенського братства, а й усього міста Львова.
Вона відігравала роль дзвіниці, оборонної башти під час облоги, спостережного пункту, а під час релігійних свят тут грала капела і виступав братський хор. Але фахівці вважають, що ця споруда, поза утилітарністю її призначення, набула нового значення: вона ніби втілювала розкутість творчої фантазії майстрів, зумовлену пробудженням самосвідомості української громади міста. Недарма видатний вчений, архітектор В. Січинський колись написав про башту Корнякта: «Після цієї будови ніякий інший архітектурний твір ренесансного Львова не може похвалитися такою чистотою й вишуканою простотою форм».