Гуцулики - це карпатські коні гуцульської породи.
Коні гуцульської породи, звані гуцуликами, це тварини, які дуже добре є пристосованими до важких гірських умов Карпат. Вони відзначаються невисоким зростом, мужністю, силою та витривалістю.
В минулому цих коней використовували карпатські пастухи для верхової їзди й перевезення вантажів, а в наш час - для гіпотерапії, в туризмі та гірсьму кінному туризмі.
До середини XIX ст. гуцульським коням не приділяли уваги й спеціально не розводили. Перша державна конюшня була організована в 1856 р. в Лущині на південносхідному краю Карпат (функціонує дотепер, підпорядковуючись Міністерству лісового господства Румунії). На території галицьких Карпат для розведення гуцульських коней лише наприкінці XIX ст. були створені конюшні у львівських Карпатах. У 1925 р. був організований Союз розведення коней гуцульської породи. У часи другої світової війни поголів'ю було завдано величезної шкоди. Після війни розведення цих коней було розпочате у Польщі з невеликої кількості особин. Стайня гуцульських коней кілька разів змінювала місце свого розташування. У 1985 р. організовані два осередки розведення коней гуцульської породи.
Перший - у Бескиді Низькім, в Ґладишові, який зараз є найбільшим у Польщі осередком розведення коней цієї породи; другий -в Оджехові, що підпорядкований Інститутові зоотехніки. Поза Бескидом Низьким цих коней розводять, зокрема, в Бєщадському Парку Народовому (Польша, консервативне розведення гуцульських коней у Волосатому). Серед численних у наш час конюшень гуцульських коней на увагу заслуговують ті, де коней утримують у табунах, без стай і коні протягом усього року перебувають на гірських пасовищах, наприклад, у бещадських (Польша) конюшнях "Середнє Мале", "Табун".
Протягом останніх років поголів'я „гуцулів" у Польщі перевищило 500 кобил та 100 огирів. Зазначимо, що гуцульський кінь занесений до програми охорони під егідою Всесвітньої стратегії охорони генетичних ресурсів свійських тварин ФАО Європи.
Слід пригадати про післявоєнні часи в розведенні цих коней у Карпатах, про що є мало інформації. Очевидно, їх утримували в небагатьох господарствах, високо в горах Карпат, де „гуцулів" випасали на полонинах цілими табунами. Водночас, у часи СРСР, на відміну від овець та худоби, утримувати коней у підсобних господарствах було повністю заборонено. У наш час у Карпатах діють декілька приватних осередків утримувачів коней гуцульської породи Карпат.