Карпати. Лемкі та Лемківщина.

Лемкі та Лемківщина, історія, географія, культура, традиції
Народи які населяють загадковий, багатонаціональний карпатський край. Лемкі - це етнічна група західних українців, лемками заселена в основному Волинська область та частина Закарпатської - Західних Карпат.
Лемківщина є найдалі висунутим на захід краєм української землі. Вона займає західну частину Карпат по обох схилах так званих Низьких Бескидів. Карпатський вододільний хребет поділяє Лемківщину на південну, або закарпатську, і північну, прикарпатську.


Східною межею південної частини Карпатської Лемківщини вважається ріка Уж. Західною межею південної частини є ріка Попрад.

Північна частина простягається від Сяну на сході до Попраду з Дунайцем на заході. З усієї цієї території лише частина південно-східної етнографічної Лемківщини належить нині до України — це частина Великоберезнянського і Перечинського районів Закарпатської області. Основна ж частина Бойківщини входить до складу Польщі, а південно-східна - до складу Словаччини.



Назва карпатські «лемки» вперше згадується в історичних джерелах у XVI столітті.

На думку більшості дослідників, вона походить від поширеної у народній мові діалектної частки «лем», що означає «тільки, лише».


Давніми предками карпатських лемків вважається слов'янське плем'я білих хорватів, що проживало в Карпатах та Прикарпатті.

За княжих часів Лемківщина входила до складу Київської Русі, Галицького й Галицько-Волинського князівств. Цей край неодноразово захоплювали і ділили між собою іноземні поневолювачі.
Та найбільш трагічна подія в історії Лемківщини сталася минулого століття, після Другої світової війни, коли внаслідок злочинного зговору між урядами Польщі і Радянського Союзу корінне населення північної Лемківщини було вирване з рідної землі і насильно депортоване до північно-західних воєводств Польщі та Радянської України.


Читайте також:
Народи Карпат - Гуцулы, історія стисло, історичні фото
Гуцули та Гуцульщина, історія, географія, культура, традиції
Бойкі та Бойківщина, історія, географія, культура, традиції
Карпатське покуття, історія, географія, культура, традиції



Та попри все це вихідці з карпатської Лемківщини стійко захищали і захищають свою самобутність.

І одним із головних «інструментів» у цьому є народна мова лемків, а також традиційна побутова культура і релігія. Територія Низьких Бескидів, де селилися лемки, значною мірою сприяла розвитку хліборобства. Воно вважалося основним на Лемківщині і мало багато спільного з рільництвом на Бойківщині. У скотарстві також переважала велика рогата худоба, але лемки більшою мірою, ніж бойки, займалися випасом овець.

Були поширені різні домашні промисли: обробка дерева, каменю, вовни, ткацтво, гончарство, виготовлення дерев'яного посуду тощо.

Проте через невелику територію лемки мусили часто виїжджати на заробітки і емігрувати за океан.


Поселення карпатських лемків були скупчені в долинах рік і річок та здебільшого мали одновуличну забудову.

Традиційний селянський двір складався з довгої хати, яка одним дахом об'єднувала всі основні житлові й господарські приміщення (хата, сіни, комора, стайня). Рідше селянський двір мав кілька будинків. До середини XX століття в архітектурі й інтер'єрі житла лемків збереглися архаїчні елементи: зрубне будівництво, замазування щілин між вінцями зрубу і їх забілювання, велика курна піч, гряди в хаті, чотирисхилий дах, укритий житніми сніпками («жупами»).

 

Одяг карпатських лемків характеризувався простотою та дещо відрізнявся в різних частинах і місцевостях Лемківщини.

Та спільною рисою було виготовлення вбрання здебільшого з матеріалів домашнього виробу. До характерних компонентів традиційного одягу карпатських лемків належали коротка безуставкова жіноча сорочка («чахлик»), чоловіча сорочка з розрізом на плечах («опліча»), спідниці («фартухи») для дівчат із кольорової тканини, для старших жінок - із чорної тканини, запаски в дрібні зборки («збиранки»), вузькі чоловічі штани, сердаки з білої вовни («гуня»), коричнева сукняна куртка («гунька»), довга прямоспинна чуга («чуга-ня») з великим коміром, оздобленим довгими китицями («свічками»). Взувалися лемки зазвичай у шкіряні постоли («кербці») або чоботи.
Тож сімейний і громадський побут карпатських лемків, їх звичаї, обряди, повір'я, багатий і мелодійний пісенний фольклор, легенди, перекази, народна музика, ужиткове декоративне мистецтво - усе це було надзвичайно своєрідним і колоритним.