Мольфари Карпат про магію карпатських лісів.
У Карпатах, де саме життя людей значною мірою залежало від лісу, дерева оточувалися великою повагою і шаною.
Були спеціально визначені дні й години, коли годилося починати вирубку лісу чи його сплавляння, коли слід було виготовляти з дерева побутові речі, а особливою увагою оточувалося виготовлення музичних інструментів.


Окремі ж дерева шанувалися особливо, що знову-таки зближує корінних жителів Карпат із кельтами, в яких був культ дерев. Навіть жерці звалися друїди, що означає – «людина дуба» або «той, хто знайшов дуб».

Дуб і в карпатській магічній традиції має особливе значення: дубова кора та жолуді використовуються в цілительстві; в мольфарській космогонії дуб – одна з персоніфікацій Світового Дерева; символ незламності та безсмертя, адже дуб живий навіть тоді, коли від нього лишається самий пеньок. За деякий час із кореня знову тягнеться догори новий паросток…
Дуб – традиційне «чоловіче» дерево, символ воїнів. Відомий «козацький дуб» на Хортиці. Також і під Києвом є правічний дуб (за деякими підрахунками йому близько 2000 років).


У Карпатах це – особливе дерево. Воно живе за власними законами, й часом навіть здається, що цей дуб існує відразу в кількох вимірах.

Це не жарт: іноді він просто не показується тим, хто приходить «подивитися на диво». Діаметр цього дерева у Каратах– не менше шести людських обхватів. У карпатський дуб не раз вдаряла блискавка, а він стоїть, могутній, спокійний, обпалений небесним вогнем, поцілений стрілою Громовика, напоєний грозовою небесною силою… Які знання таїть це дерево? Які таємниці йому відкрилися за дві тисячі літ? Може, це не просто дуб? Може, це – предвічний вартовий нашого краю, страж духу праслов’янського? Хто знає…


У Карпатах, де ще багато таємних урочищ та неторканих лісів, є такі загадкові велетні як дуби – мовчазні свідки чаклунських обрядів, знавці прадавніх таємниць минулих цивілізацій.

Священним у Карпатах вважається і тис. Він є символом перемоги над трьома стихіями: тис у вогні не горить, у воді не тоне, в землі не гниє. Із нього будували тереми для володарів і виготовляли сакральні речі та воїнські обереги. З правіку мешканці Карпат платили князям данину тисом.


Шанують мольфари Карпат і вільху: в їхній традиції вона символізує протиставлення доброго й злого, а отже, вільха – це один із символів власне мольфарського мистецтва, що несе в собі й чорний, і білий аспекти одночасно.

Ще одне магічне дерево – верба, воно присвячене жіночим божествам та духам. Мольфари Карпат кажуть: якщо в дні Зелених Свят знайти таку свіжу вербу, яка не чула шуму води та півнячого крику, то з гілочки її можна зробити дудку, від голосу якої піднімаються небіжчики, а якщо заграти на цій дудці коломийку, то навіть неповороткі ноги підуть у танок. Але оскільки верба – дерево дуже водолюбне, то зелена верба, яка не чула голосу води, трапляється надзвичайно рідко…


Особливою повагою оточувалися у Карпатах груша та яблуня. Громова стріла, знайдена під грушею, вважалася найчудодійнішою, а грушевий пеньок використовували в ритуал ах вигнання з людини злих духів.

Яблуня ж – це дерево заклинань, яке вказує на її зв’язок з Деревом Життя та світом предків і магічними світами духів Карпат.


Саме з яблук і груш варили святочний узвар – обрядовий напій, що призначався для живих і мертвих (жива і мертва вода),

для членів родини і для предків – охоронців роду. Ритуальний яблучно-грушевий напій та пшенично-макова кутя – дві страви, які в певні свята об’єднувала покоління. Одним із магічних дерев називають ліщину (лісовий горіх). Це – священне дерево Карпат, присвячене Громовику.

За повір’ям, у ліщину не б’є грім. Горішок-двійник неодмінно клали в скриню нареченої (пам’ятаєте чеську казку “Три горішка для Попелюшки”), щоб щастя було в сімейному житті. Із ліщини у Карпатах також виготовлялося веретено, на якому дівчинка вчилася прясти.
Загалом, веретено в мольфарській атрибутиці, особливо в атрибутиці жінок-мольфарок має особливе сакральне значення.


Карпатське веретено – прадавній космогонічний символ стержня, довкола якого обертається світ, атрибут Великої Богині:

в дохристиянські часи Мокош-Рукодільниця, а в християнську пору свята Параскева-П'ятниця – божественні покровительки прядіння і взагалі жіночого рукоділля.


Карпатське веретено – скіпетр жінки, символ її влади в домі.

А для мольфарки – ще й символ її мольфарської сили, ознака володіння нитками долі, тканиною Всесвіту.
У символіці веретена простежується і мотив павука, як «снувача світу», тобто Бога-Деміурга. А в мольфарській космогонії павук – одна з найсвященніших істот тваринного світу.

 

Стародавня карпатська колядка розповідає про братів-павуків, які «світ снують».

За легендою, колись у гніздо, виснуване павуками, впав камінчик, потім він розрісся – і так постала земля. Цю космогонічну легенду й нині шанують у деяких гуцульських селах, кладучи камінець під Святвечірній стіл.

 

 

 

Читайте також:

Спадщина наших предків. Прадавні "павуки", солом'яні обереги Карпат

Мольфари - віщуни, знахарі, вартові таємниць карпатських гір

Мольфари Карпат. Містична спадщина наших предків

Розпочався Великий Піст. Мольфари Карпат про Великий Піст.

 

 

Прикмет, пов’язаних із павуками, у Карпатах, дуже багато, а найпоказовішими є дві:

павук, що спускається зі стелі, «добру звістку несе»; та вбивати павука не можна, бо «щастя в домі не буде».
У кельтів павук – збирач ниток життя. Він тримає їх своїми вісьмома лапами (що символізують вісім сторін світу). Павутиння в кельтській традиції – символ того, що тримає світ разом і не дає йому розпастися. У павучій символіці можна побачити також і мотив спіралі як ознаки безмежності й нескінченності життя, символ безсмертя. До речі, в африканських віруваннях павучок Анансі теж виступає як бог-деміург, але водночас і як шаман-трікстер. У чародійництві Карпат павучу символіку та звертання до павуків використовують у чарах «зв’язування», але й в деяких темних обрядах – при насиланні на людину бід…


Серед багатьох дерев мольфари Карпат особливо шанують громові дерева - дерево розколене блискавкою, такі дерева мають найпотужніші енергетичні та енергоінформаційні властивості.

Таки дерева  використовували як інструмент у певних обрядодіях. Таке дерево застосовувалося для захисту людей; вважалося також, що коли знайти розколене дерево в певні дні, то його тріска наділяє людину особливою силою. Треба відломити гілку, подякувати – і не озираючись чимдуж тікати з горів.


Розповідають мольфари Карпат і про буйне дерево. Кажуть, що таке часто зростає в хвойних лісах і має здатність до жахливого руйнування.

Знайти буйне дерево може тільки мольфар – за голосом, якого не чує решта людей. Якщо таке дерево взяти на забудову, то хата розвалиться, а в дім влучить блискавка. І навіть тріска з такого дерева, підкладена під хату, руйнує її. Буйне дерево використовували чорні мольфари, щоби шкодити людям…
У літні карпатські дні трави сповнюються сонячної та земної сили, і настає час їх збирання. Саме в цей час можна дізнатися про рослинну мольфарську магію: про трави, про їхні цілющі та магічні властивості.
Мольфарів, котрі володіють таємницями трав та «лютого коріння», уміють лікувати зіллям і готувати чудодійні настоянки, називають у Карпатах - травознаями. Вони достеменно знають, коли та де яку траву збирати, по кожному зелу визначають його місце в природі та в оздоровленні людини, кожна трава має власні біоритми, власний цикл. Існує чітко визначений час, коли її у Карпатах брати – в яку пору дня й ночі, в які дні – по сонцестоянні, у певну фазу місяця, певний місячний день, або при світлі сонця, чи в місячному сяйві, на світанку чи опівночі….