Народні оберегові символи Карпат - скарб українського народу.
Символ-оберег це єднання людського і божественного. Наші далекі предки в Карпатах вважали, що він дає фізичні сили, наділяє розумовою та творчою енергією, захищає від злих помислів, дозволяє прийняти мудре рішення в складній ситуації.


Найдавніші символи Карпат.

До найдавніших символів Карпат відносяться калина, верба, дуб, тополя, барвінок, чорнобривці. Вони з давніх часів уособлюють красу Карпат, духовну фортецю народу, засвідчують любов до рідної землі.
Про народні символи Карпат складено безліч легенд, їх оспівують в піснях. Вони використовуються в обрядах, звичаях, їх вишивають на сорочках, рушниках. Народні символи – це наші святині. Здавна в народі найбільш шанованим деревом в Карпатах була верба.


 Верба. Найдавніші символи Карпат.

"Без верби та калини – немає України", – йдеться в народній приказці. В Україні представлено понад 30 видів цього дерева. Кажуть: "Де вода, там і верба". Вона своїм корінням скріплює береги карпатських річок, очищає воду.
У давнину коли в Карпатах копали колодязь, то кидали грудку вербової колоди для очищення води. У відро з водою клали вербову дощечку, а на неї ставили кухлик для пиття води. Це була своєрідна народна гігієна. Під вербами молодь призначала побачення, освідчувалась у любові. Про тиху, скромну вербу складено велику кількість пісень. У карпатській вербі живе і дух Левової Німфи. Схилені вербові гілки викликають смуток і печаль.


Тополя. Найдавніші символи Карпат.

Тополя також є карпатським народним символом. Зі стрункою тополею порівнювали гнучкий дівочий стан і нещасливу дівочу долю. Про тополю в Карпатах складено безліч пісень, легенд.
Карпатська легенда “Тополенька”.
В одному карпатському селі жила красива дівчина Поля і бравий хлопець на ім'я Стриба. Вони любили один одного. Одного разу старші попросили Стрібу збігти в сусіднє село дізнатися, чи спокійно там. Побіг Стриба, але, не добігши до села, побачив багато ворогів. Швидше вітру прибіг він додому, розповів всім про те, скільки ворогів бачив.
Люди вирішили заховати худобу, майно і перечекати в горах, поки вороги залишать їх землю. Бог блискавки і грому Перун побачив людей і вирішив дізнатися, що сталося і чому вони тут. Спустившись на землю, Перун почув, що розповіли йому люди. І тут він побачив Полю. Вона йому дуже сподобалась, і він сказав: "Ця дівчина така красива, що я візьму її собі в дружини".
Люди зраділи, тому що мати такого високого заступника не всім дано. А Стриба, почувши, впав в непритомний стан. Побачивши це Перун сказав: "Бачу я, що на чужому горі своєї благодаті не побудуєш. Тому нехай вона буде нічия". Вдарив палицею об землю і там, де стояла дівчина, виросло струнке зелене деревце. Люди, які були ближче, бачили, що сталося, а ті, які – далі, запитали:
"Де Поля?" Та чули у відповідь: "То Поля". А Стриба Перун забрав з собою і зробив Богом земних вітрів.


Калина. Найдавніші символи Карпат.

Завжди любили в Карпатах й цілющу красуню калину, яка є символом дівочої краси і ніжності. Вона росла майже біля кожного будинку. Красива карпатська калина й в пору цвітіння, й тоді, коли багряніють восени її листя, і взимку, коли на тлі білого снігу червоніють її ягоди.
Карпатська калинка взимку.  
Дівчата в Карпатах вишивали на сорочках калину, її вплітали у віночок. З гілочок калини батько синові робив сопілку, а дівчаткам-немовляткам колисочку (ліжечко).
Калину в Карпатах оспівують у піснях, про неї складені легенди. В одній з них розповідається про те, як красива молода Калина завела в болото ворогів-бусурманів. Багато з них загинуло, але все-таки загинула і молода красуня. На місці її загибелі виріс кущ, який на згадку про дівчину й назвали калиною. Калиною в Карпатах прикрашали весільний коровай. Перед молодими на столі ставили букет з гілочок дуба та калини. І на весільному рушничку вишивали калину з дубом як символи дівочої краси, ніжності та чоловічої сили і довголіття. Кущ калини садили й на могилах козака або чумака, який загинув.


Дуб. Найдавніші символи Карпат. 

Символом сили, могутності, довголіття в Карпатах є дуб. Дуб живе довго. Відомий в Україні 1300-річний Дуб, який росте в місті Юзефін Рівненської області. В с. Верхня Хортиця росте 800-річний дуб. Обхват його стовбура - 8м.
Під час грози в Карпатах електричні розряди найбільше "притягує" дуб. Матері своїм синам на сорочці вишивали листя дуба, щоб дитина була сильною, міцною. Спали на дубових меблів, які, за повір'ями, додавали під час сну сили. Дуб, як і інші народні символи, має лікувальні властивості. У дубовому лісі добре відчувають себе люди, які страждають серцевими захворюваннями.


Барвінок. Найдавніші символи Карпат. 

Цю рослину назвали так на честь  любові юнака Бару та дівчини Вінки. Барвінком в Карпатах прикрашають весільні короваї, його садять біля будинку. Барвінок вплітають дівчата у віночок. Він зеленіє навіть під снігом. Карпатський барвінок є давнім символом любові. Багато в Карпатах  також оберегових символів тварин. У князівські часи улюбленою твариною був бик, у козацькі часи – кінь.
Кінь. Найдавніші символи Карпат.   У багатьох думах, піснях оспівували гуцула, козака, разом згадували його коня.


Птахи.  Найдавніші символи Карпат.

Але найулюбленішими тваринними символами Карпат є птахи. Люди в Карпатах вважали, що навесні душі померлих в образі птахів повертаються на землю. А оскільки це душі померлих-то де їм місце? В раю. І повертаються вони восени в рай.
Мольфари Карпат стверджують, що саме так і народилося словосполучення "Відлітають у теплі краї", а ключі від Раю Бог доручив зозулі, - йдеться в легенді. 


 Зозуля.  Найдавніші символи Карпат.

Відкриває зозуля ключами теплі краї, випускає птахів згідно з чергою на землю, до того ж Бог доручив зозулі рахувати довгі роки життя людям, а  в теплі краї вона повинна відлітати раніше, щоб зустрічати там інших птахів. Тому не встигає вона висидіти пташенят і підкидає яйця в чужі гніздечка. Але хай там що, про зозулю в Карпатах ніхто зроду не говорив погано. У карпатських народних піснях її порівнювали з матір'ю, яка піклується про своїх дітей, називали м'яко "зозуленькою - матинкою".

 

Сакральним птахом у Карпатах здавна була лелека.

Її назвали на вшанування карпатського божества добра і любові - Леля. Ну, а як відомо - за допомогою любові народжуються діти. Ось і приносить їх в наші будинки лелека. В Карпатах говорили колись  - як Лель живе в душі тільки хорошої людини, так і лелека мостить гніздо у дворі тільки хороших людей.
Навесні, побачивши в небі лелек, діти в Карпатах дружно вигукують: "Бузьку-бузьку, принеси мені Ганнуську"!  Лелека також був тотемом трипільських племен пелазгів, які називали себе лелегами (лелеками). Його зображення вони залишили на Балканах, на островах Егейського моря…
В Карпатах побутує віра в те, що гріх тривожити лелече гніздо, і за це птах може принести у дзьобі жарину й спалити хату. До лелек споконвіку ставились  в Карпатах як до людей. Вони також є символом українців-емігрантів. Про це зокрема йдеться у вірші Богдана Лепкого "Чуєш, брате мій". Цей вірш поет написав, будучи в еміграції та відчуваючи, що вже ніколи не повернеться на рідну землю.


Ластівка. Найдавніші символи Карпат.  

Символом матері в Карпатах є ластівка.  Якщо в давніх Карпатах вмирала мама, то діти клали ластівку їй в труну, а на воротах ставили перевернуті граблі і зверху прикріплювали ластівку. Так вони стояли 40 днів і всі, хто йшов повз двір знали, що помер той, на кому трималася вся сім'я. З ластівкою в Карпатах пов'язані безліч прикмет, повір'їв, застережень.  
Карпатський народ  донезмоги співучий. Давня карпатська легенда розповідає про пташку, пісні якої стали перекладом для пташиного складу пісень нашої Батьківщини. Ця пташка - соловей.


 Соловей. Найдавніші символи Карпат. 

Мольфари Карпат розповідають легенду, що колись давно ця гарна пташка не бувала в Україні. Гніздилася в далеких краях й не знала в Карпати дороги. Але оскільки солов'ї  дуже співучі, то літали по всьому світу й збирали пісні всіх народів для перського царя. Залетів один соловей і в Карпати, але в селах було тихо.
- Щось люди тут не живуть? - подумав соловей, ні пісні, ні музики не чути. Але зайшло сонечко, і люди разом стали повертатися додому. То тут, то там чулися пісні. Але пісні були сумними. Важка праця забирала усі сили. Тут соловей заспівав і розвеселив їх. Забули люди втому і заспівали своєму заморському крилатому гостю свої українські пісні.
З усіх земель зліталися солов'ї до перського саду, з заморськими піснями.  Але все це було вже знайоме цареві і він сердився. Ось тут під вікнами заспівав соловей з України, і правитель втратив спокій, таких мелодійних пісень він ще не чув - і велів тому солов'ю наспівувати ці чарівні пісні на ніч...
Здивовані солов'ї навесні гуртом полетіли в Україну, послухати ці пісні, перекласти їх на пташиний спів, щоб співати царю у далекій Персії. З того часу і по сьогоднішній день – саме в Карпатах вони висиджують пташенят, щоб продовжити свій рід там, де вони вперше почули найкращі у світі пісні.