Давню рунічну символіку тризуба й жовто-блакитної барви наші Предки винесли з Атлантиди.
Знак тризуб (або тридент, трисуття) відомий у світі з прадавніх часів. Його знають у Європі, Азії, Індії. З тризубом зображувалися Божества: грецький Посейдон, етруський (а пізніше римський) Нептун, індійські Шіва та Вішну, скіфський Тагимасад, слов'янські Перун та Водяник.
На початку 90-х років минулого століття серед істориків точилися дискусії про правомірність використання тризуба як державного герба. Противники тризуба твердили, що це був знак династії Рюриковичів і ніякого відношення до всього українського народу він не має.
Українці ж самі видобули цей герб з глибини тисячоліть, повернули із небуття, із непам'яті. Чи випадково це? Адже Володимир Шаян назвав тризуб Великим Таїнством Української Душі.
Найдавніші писемні згадки про золотий тризуб та блакитне вбрання царів Атлантиди знаходимо в праці Платона Тімей, яка була написана в 360-355 рр. до н. ч.
Легенда, наведена Платоном, за визнанням багатьох істориків різних часів, має цілком історичні особливості: історичною її також називав і сам Платон, котрий позначав жанр кожного свого твору (чи то був міф, чи казка, чи історична праця). З часу загибелі Атлантиди минуло одинадцять з половиною тисяч років. Припускають, що не всі нащадки Посейдона загинули.
Українські землі ніколи повністю не були затоплені, тому цілком імовірно, що давню символіку тризуба й жовто-блакитної барви наші Предки винесли з Атлантиди.
Про те, що тризуб - один з найдавніших знаків - оберегів нашої української землі, можна судити з наскельних малюнків, гончарних виробів, монет, прикрас.
Так, на Поділлі знайдено наскельні рельєфи з тризубом, які зроблені у III/IV тис до н. ч., в Ольвії - тризуби І тис. до н. ч., на монетах Боспорського царства карбувалися тризуби з V ст. до н. ч. і були успадковані царськими скіфами, які вважали себе нащадками атлантів. Тризубом був увінчаний шолом урартського царя в VII ст. до н. ч. Відомо також, що сармати використовували тамги-тризуби. Тамги збереглися і досі в кримських татар. Знак, подібний до тризуба, мають також литовці.
За князівської доби тризуб почав набувати сучасної графічної форми, хоча існувало багато різних варіантів малюнка у різних князів.
На певний час, а саме від татаро-монгольської навали до козацьких часів, тризуб зникає з активного вжитку, витісняється християнськими хрестами, юдейськими шестикутними зірками та масонськими символами. Хоча форми хрестів іноді біля підніжжя мали завитки з двох боків, які підіймалися вгору і разом з хрестом утворювали тризуб. Було багато зображень якорів, що нагадували тризуби і входили до складу родових гербів гетьманів Війська Запорозького, зокрема Богдана Хмельницького, Івана Мазепи та ін.
На деяких церквах збереглися ще хрести, що формою нагадують тризуби, тобто біля підніжжя мають фігуру, схожу на омегу (при цьому тризуб ніби зменшено в пропорції до хреста). Такий хрест має й Володимирський собор у Києві.
Поєднання хреста з тризубом є на маківці Золотих воріт у Києві. Хоча часто пояснюють ці завитки як місяць і пов'язують символ з перемогою християнства. Тепер спинімося на символічному значенні тризуба, оскільки з цього приводу висловлюються різноманітні, часом далекі від істини, думки.
Найпростіші з них - розшифрування тризуба як монограми;Володимир, Василевс або Воля. Визнати ці пояснення - означало б відмовитися від давності символу.
Тризуб мав різні форми, аж до найпростішої курячої лапки IV тисячоліття до н. ч., яка аж ніяк не становила собою монограму. Вірогідно, такий тризуб, що нагадує спрощено дерево з трьома гілками догори, - один із найдавніших рунічних знаків (до речі, такі тризуби і двозуби були зображені на арійських печатках з Могенджо-Даро в Індії).
У слов'янській руніці цей знак мав свою від'ємну пару - перевернуту гілками донизу. Обидва знаки, як плюс і мінус, позначали Білобога і Чорнобога.
Отже, головна ідея тризуба - число три, поєднання трьох основ буття, троїстість (тривимірність) життєвого простору. Це зв'язок трьох сфер, такий самий, як і в Дереві Життя; світів Прави, Яви і Нави. Але існує ще давніше, індоарійське, філософське наповнення символу.
Основа світобудови - повна врівноваженість усіх енергій, тобто Абсолют. Порушення цієї рівноваги пробуджує два протилежні полюси: позитивний і негативний, чоловіче і жіноче, батьківське і материнське начала. Поєднання протилежних сил породжує третю, синівську, силу. Отже, неприпустимо на синові ставити хрест, як це іноді роблять занадто набожні християни.
Володимир Шаян (Володимир Шаян - по праву визнаний засновником української етнофілософії) дає таке значення трьох ідей Тризуба:
1. Батько - Бог.
2. Мати - Добро.
3. Син - Правда
Тризуб - вираження найдавніших, найархаїчніших культів багатьох народів. Це передусім культ Великої Праматері-Родоначальниці, культ Вогню (який є життєдайною силою), культ мудрого Змія (а в деяких народів Дракона). Всі символи знаходимо в давній арійській міфології. Арії на своєму шляху з Подніпров'я до Індії залишили багатьом народам цей життєдайний знак - тризуб.
В Iндійському штаті Джаму далеко в горах і досі існує Храм Великої Богині Матері. Цікаво, що розміщений він у надрах триглавої гори, яка зветься українським словом Трикута.
Велетенська бронзова скульптура Богині з піднятим тризубом у правій руці завжди охороняється жерцями.
Побожне ставлення індійців до тризуба свідчить проте, що цей знак аж ніяк не випадковий. Його давність нині не потребує доведень. Показово й те, що самі індійці усвідомлюють, що знак - не місцевого походження, а пршіссений давніми аріями в Індію.
Тризуб - один із найстародавніших українських оберегів. Про це писав Володимир Січинський: "Народний звичай не зв'язує ці знаки з християнськими емблемами та християнською догматикою, тільки трактує як талісман, що зв'язаний зі старими міфологічними поняттями".
У глибинну ж таємницю Тризуба воістину проник Володимир Шаян, який вважав, що саме з Тризубом українці досягнуть перемоги. Ця перемога має прийти через потрійну самопожертву; Жертва - це не є самознищення, як нам підказує обмежена егоїстична думка; жертва - це радісна перемога над життям і смертю. І тому з понадсвітньою впевненістю перемоги носили знак Тризуба натхненні індійські віщуни, що перемогли смерть ще за життя. Потрійне Самовідречення і Жертва означає жертву Мислі, Почувань і фізичної Енергії (Життя і Тіла) у службі Перунові - Богові Космічної Творчості...
Благословенна хай буде нація, що вибрала своїм символом Тризуб - Символ Потрійної Жертви і Потрійної Влади.. Тризуб є тією Космічною Силою, що нищить світи старі і творить нові і кращі... Тризуб - це високий релігійний символ Великої Божественної Троїстості, Вічного Джерела Буття і Існування (В. Шаян. Віра Предків Наших. - Гамільтон, Канада, 1987).
Ця натхненна праця В. Шаяна написана 2 серпня 1953 року, в день його народження, на чужині, де він змушений був жити, переховуючись від варварів НКВС.
Віра в повернення Тризуба ніколи не залишала цього великого українського теософа.
Більшість символів виникло ще на світанку історії людства. Символ - це ідея, яка відображає найглибинніші знання наших Пращурів. Саме стародавність знань і є найвищою цінністю для нащадків. Це є той таємничий код, який ми маємо прочитати, щоб відчути себе спадкоємцями великого й мудрого українського народу, щоб вийти на шлях правильного життя.