Вербна Неділя народні звичаї Карпат. За тиждень Великдень, сьогодні в Карпатах відзначають Вербну Неділю.
Мабуть, кожна людина протягом усього свого життя свято береже у пам'яті найсвітліші спомини дитинства.
Хтось згадує затишок рідної домівки, у якій уперше почув ласкаве слово і відчув ніжну материнську любов з її щемливою колисковою піснею. Ще хтось - веселкове намисто живих квітів - чорнобривців, мальв, що пломеніли на батьківському подвір'ї.
Декому згадується дзвінкий голос сопілки, що гармонійно переплітається з грайливим передзвоном гірського потічка та милозвучним шепотом струнких смерічок.
А нам запали в дитячу душу ті красні й пишні споконвічні звичаї наших батьків, що дбайливо передаються з покоління в покоління.
І тепер, коли дивлячись на прутики червонолозу, що рясно закосичилися оксамитовими сріблясто-синюватими котиками, згадуємо яскраві епізоди святкування Цвітної неділі (цю днину ще називають Бечковою, або Вербною).
Традиційно в суботу народи Карпат заготовляли вербові гілочки й приносили до церкви.
У неділю священик у церкві освячував їх, і люди несли ці гілочки додому. Повернувшись з відправи, батьки у Карпатах символічно «били дітей», рідних, близьких і знайомих свяченими прутиками, приказуючи:Не я б'ю — верба б'є,
За тиждень — Великдень,
Будь дужий, як вода,
А багатий, як земля!
Люди у Карпатах вважали, що посвячена верба містить у собі чародійну силу.
Торкаючись нею своїх рідних і близьких, кожен вірив, що в такий спосіб відганяє від людини все зло, що може спіткати її протягом цілого року.
Посвячену вербу батьки, у Карпатах, зберігали цілий рік у надійному місці, на покуті за іконою, щоб відганяти зло і негаразди. А влітку, коли збиралося на бурю чи град, вербу виносили на подвір'я, щоб відвернути стихію, яка в розбурханому небі наближалась до людських осель.
У Карпатах легко били цими галузками худобу, щоб її ніякі хвороби не чіплялись і літом комахи не кусали.
Запам'яталася така приказка, що ходила між старими людьми Карпат:
«Прийде Вербиця, зима назад не вернеться!» Коли когось вдаряли галузкою верби, примовляли: «Будь великий як верба, а багатий, як земля». Віщували в народі і таке: коли на вербну неділю мороз, то буде врожайний рік.
А чи знаєте ви, що раніше люди у Карпатах дуже вірили у чарівну силу свяченої верби?
І вважали, що вона виліковує багато недуг, очищає воду.
Дивувалися силі живучості верби, адже навіть маленька вербова гілочка, встромлена у землю, вкорінюється, і виростає дерево. Ми малими ковтали вербові «котики», щоб не боліло горло. Наші діди освяченою вербою навесні виганяли вперше худобу на пасовисько.
Освячену гілку карпатської верби клали у воду, коли купали хвору дитину.
А тільки й треба, що три гілочки верби, аби від дому нечисту силу відігнати. Вважали, що верба дезінфікує стіни нашої домівки.
Якщо побував у вашому домі чорний заздрісник і залишив згубне для вас сміття, то гілочки верби не обминуть насланих на вас напастей. Слід лиш зібрати зметене сміття ввечері й спалити його поза подвір'ям, аби на всі чотири боки попіл вітром котило.
Вербна неділя розпочинає двотижневі Великодні свята. «За тиждень - Великдень, вже недалеко червоне яєчко!» - обіцяли нам, дітям, дорослі, легенько та жартома шмагаючи нас на здоров'я, на щастя та благополуччя свяченою карпатською вербою.
Форма для запитань (коментарів), тільки по темі цієї публікації.
Для інших запитань використовуйте наші контакти або систему запитання/відповідь