Вербна Неділя народні звичаї Карпат.  За тиждень Великдень, сьогодні в Карпатах відзначають Вербну Неділю.
Мабуть, кожна людина протягом усього свого життя свято береже у пам'яті найсвітліші спомини дитинства.

Хтось згадує затишок рідної домівки, у якій уперше почув ласкаве слово і відчув ніжну материнську любов з її щемливою колисковою піснею. Ще хтось - веселкове намисто живих квітів - чорнобривців, мальв, що пломеніли на батьківському подвір'ї.

Декому згадується дзвінкий голос сопілки, що гармонійно переплітається з грайливим передзвоном гірського потічка та милозвучним шепотом струнких смерічок. А нам запали в дитячу душу ті красні й пишні споконвічні звичаї наших батьків, що дбайливо передаються з покоління в покоління.
І тепер, коли дивлячись на прутики червонолозу, що рясно закосичилися оксамитовими сріблясто-синюватими котиками, згадуємо яскраві епізоди святкування Цвітної неділі (цю днину ще називають Бечковою, або Вербною).

 

Традиційно в суботу народи Карпат заготовляли вербові гілочки й приносили до церкви.
У неділю священик у церкві освячував їх, і люди несли ці гілочки додому. Повернувшись з відправи, батьки у Карпатах символічно «били дітей», рідних, близьких і знайомих свяченими прутиками, приказуючи:

Не я б'ю — верба б'є,
За тиждень — Великдень,
Будь дужий, як вода,
А багатий, як земля!


Люди у Карпатах вважали, що посвячена верба містить у собі чародійну силу.

Торкаючись нею своїх рідних і близьких, кожен вірив, що в такий спосіб відганяє від людини все зло, що може спіткати її протягом цілого року.
Посвячену вербу батьки, у Карпатах, зберігали цілий рік у надійному місці, на покуті за іконою, щоб відганяти зло і негаразди. А влітку, коли збиралося на бурю чи град, вербу виносили на подвір'я, щоб відвернути стихію, яка в розбурханому небі наближалась до людських осель.

У Карпатах легко били цими галузками худобу, щоб її ніякі хвороби не чіплялись і літом комахи не кусали.

 

Запам'яталася така приказка, що ходила між старими людьми Карпат:

«Прийде Вербиця, зима назад не вернеться!» Коли когось вдаряли галузкою верби, примовляли: «Будь великий як верба, а багатий, як земля». Віщували в народі і таке: коли на вербну неділю мороз, то буде врожайний рік.


А чи знаєте ви, що раніше люди у Карпатах дуже вірили у чарівну силу свяченої верби?

І вважали, що вона виліковує багато недуг, очищає воду.

Дивувалися силі живучості верби, адже навіть маленька вербова гілочка, встромлена у землю, вкорінюється, і виростає дерево. Ми малими ковтали вербові «котики», щоб не боліло горло. Наші діди освяченою вербою навесні виганяли вперше худобу на пасовисько.


Освячену гілку карпатської верби клали у воду, коли купали хвору дитину.

А тільки й треба, що три гілочки верби, аби від дому нечисту силу відігнати. Вважали, що верба дезінфікує стіни нашої домівки.
Якщо побував у вашому домі чорний заздрісник і залишив згубне для вас сміття, то гілочки верби не обминуть насланих на вас напастей. Слід лиш зібрати зметене сміття ввечері й спалити його поза подвір'ям, аби на всі чотири боки попіл вітром котило.
Вербна неділя розпочинає двотижневі Великодні свята. «За тиждень - Великдень, вже недалеко червоне яєчко!» - обіцяли нам, дітям, дорослі, легенько та жартома шмагаючи нас на здоров'я, на щастя та благополуччя свяченою карпатською вербою.