Українські писанки в діаспорах світу.
Мольфари Карпат кажуть: “Доки люди пишуть і дарують один одному писанки — доти існуватиме світ”
У Карпатах це знають усі: і дорослі, і діти. Саме в цьому регіоні України не вдалося знищити писанкарство, саме тут воно нині набуває найбільшого розквіту. Карпатські писанки, зокрема космацькі, здобули собі світову славу. Їх знають у всіх країнах світу ще й тому, що там, на чужині, проживають гуцули з Космача та довколишніх сіл. Упродовж багатьох років творять вони ці маленькі сонячні дива в Канаді і США, Австралії і Франції, Чехії, Словаччині, Польщі, Румунії. Так, уродженка села Космач пані Явдоха Кушнірчук на американському континенті вважається найкращою та найвідомішою українською писанкаркою у діаспорі. Вона створювала писанки навіть для президента США Рональда Рейгана. Словом, усюди, де живуть українці, вони розписують яйця.



Українські писанкарі в діаспорі поки що мало вивчені. Є деякі офіційні дані про писанкарок із перелічених вище країн, де про писанки видано чимало книг, знято фільми. Українські писанкарки проживають у 33 зарубіжних країнах.
Коли говорити про українські писанки на чужині, то доречно назвати уже відомих майстрів цього виду народної творчості, передусім, Галину Хоткевич з Франції, Ангеліну Ціпко з Великобританії, Ярину Бамбуку, Василя Рінника, Ганну Буртиху та Івонну Філіпеску з Румунії. У світі славляться також австралійська, канадська, американська, пряшівська та гожівська школи писанкарства.
В Австралії, наприклад, українки у своїй творчості використовують усі техніки виготовлення писанок, однак перевагу віддають восковому розписуванню. 3 орнаментальних мотивів найбільше вдаються до кривульки, що знаменує нитку життя. Другим поширеним елементом тут є тригер — символ сонця. Він відомий ще з часів трипільської культури. В останні роки певного поширення на писанках в Австралії набули пшеничні колоски, ружі.



До плеяди писанкарок в Австралії належать пані Людмила Мішало, пані Олена Масна, панна Анничка Зелінська, а також пані Анна Цькуй, якій уже давно за вісімдесят. Для писанок вони використовують курячі, качачі та гусячі яйця, а панна Анничка Зелінська - навіть страусові.
У Канаді українські писанки шанують чи не найбільше. У канадському місті Вегревіл (провінція Альберта), де мешкає 75 % українців, за проектом українського художника Павла Цимбалюка створено 12-метровий пам'ятник українській писанці, що за розміром дорівнює триповерховому будинкові. Це ще одне з чудес світу. Тут писанки стали окрасою багатьох музеїв. У Канаді Одарка Онищук видала про українські писанки чудову книжку-альбом, в якій уперше звернула увагу на саму суть писанки, її символіку. У книзі вона досліджує писанкарство за окремими етнографічними регіонами України. А ще в Канаді живе кілька сотень писанкарів. Безперечно, витвори не кожного автора писанки можна назвати справжніми шедеврами, однак писанкарські традиції тут зберігалися набагато краще, ніж у східних, південних та центральних областях України, де вони вже практично відмерли.
Писанкарством у Канаді займаються люди різного віку і фаху. Як дорослі, так і діти та студенти, як жінки, так і чоловіки. Однією з представниць молодого покоління є панна Оксана Ярош — біолог за фахом. Її писанки високого гатунку. Колорит їх найрізноманітніший. Це і червоне тло, яке символізує радість житія, надію. І бронзовий колір, що уособлює землю, багату на дари полів. І білий з чорним — пошана духів. І сполучення декількох барв — родинне щастя.



Серед витворів канадських писанкарів популярністю користуються і писанки Ольги Давидяк та Ольги Катульки, пані Буртик та пані Гробельської. Ці жінки популяризують такі мотиви, як курячі лапки, вовчі зуби, баранчики, церковці,, павуки. Барвники вони використовують переважно фабричні.

Таким чином, можна з упевненістю сказати, що писанкарство в діаспорі добре збереглося і всебічно розвивається. Впродовж багатьох десятиліть сотні талановитих майстрів на чужині вносили в цей вид народної творчості нові мотиви, вдосконалювали технології розпису, пропагували українські писанки в середовищі представників інших культур. Писанка на чужині й донині об'єднує мільйони українців. Вона несе світло Великодня, світло відродження, світло добра та єдності з Україною.