Громовик та громовиця магічний атрибут і оберіг карпатських мольфарів.
Якщо ви не були свідком грози в горах Карпат, то не можете уявити всієї величі та всього жаху цього видовища. Тоді велетенські вогняні коси розпанахують гори навпіл, і все навколо опиняється у владі Громовика. Низькі чорні хмари мчать у шаленому танці-аркані понад верхівками столітніх смерек, і ті завмирають перед нестримністю грозової стихії, а все живе нишкне та просто чекає, доки Громовиці переслідують своїх ворогів - злих духів (так гуцули пояснюють грози).
Саме тому всі магічні мольфарські обряди Карпат, пов'язані зі стихією грози, проводяться взимку, на Різдвяні Свята, та до першої весняної грози.
З буйними громовими духами треба домовлятися, коли вони спокійно дрімають в очікуванні свого часу. Тому й обряди, зв'язані з отриманням градівничого дару та з його посиленням і зміцненням, традиційно проводяться взимку, в Різдвяні свята, в дні народження нового Сонця.
Громівництво -важлива складова традиції, і цим мистецтвом карпатські мольфари славилися не тільки в рідних горах.
Є чимало переказів у інших місцевостях України, особливо на Поділлі та Поліссі, про те, що тамтешні господарі кликали «дідів і бабів із гір», приймали їх у себе впродовж періоду визрівання врожаю, від Благовіщення, коли перший грім гримить, до святого Іллі, коли «громи вже небійні», щоб ті захищали посіви від граду та грози, а господарі потім платили градівникам часткою нового врожаю.
У карпатських мольфарів є спеціальний чаклунський обряд для того, аби відвертати град.
Найперше треба зробити градовий ніж. Ніж у шаманській атрибутиці взагалі і в мольфарській зокрема - важливий символ сили й боротьби, захисту й жертви, справедливої помсти, але й ворожнечі.
В мольфарських обрядах він виконує дуже важливу оберегову функцію.
Але, за законом протидії і рівноваги, разом із тим його застосовували для виготовлення мольфи на розпалювання ворожнечі.
Тож мольфар, який хоче отримати владу над грозовими стихіями, виконує спеціальний обряд. Удосвіта перед Святвечором карпатський мольфар іде надвір зовсім голий і з вістря коси виклепує собі чепелик - спеціальний ніж. Для градового ножа годиться не всяка коса, а тільки та, яка зламалася під час першої весняної косовиці, або та, якою випадково перерізали змію. При цьому надворі має бути тихо - аби мольфар не почув нічийого голосу. Коли він виклепає ножа, то стає навколішки і 300 разів промовляє спеціальну молитву, щоразу - одним подихом.
Цілий день той, хто вирішив стати громівником, не має права розмовляти, а ввечері, коли родина сідає до Святвечірнього столу, мольфар набирає в горщик потроху всякої страви, бере в праву руку свій ніж-чепелик, а в ліву - горщик зі святвечірньою стравою і обходить за рухом сонця навколо хати. Потім стає на порозі дому обличчям до сходу і просить градового царя до вечері:
Так мольфар просить чотири рази - на всі боки, кланяючись за кожним разом на схід сонця, потім вертається до хати з тією вечерею, сідає за стіл і просить усіх рідних до вечері. І вже того вечора мольфар не сміє нікуди йти з подвір'я.
Так карпатський мольфар отримує владу над небесними стихіями. Так зміцнює своє мольфарське мистецтво і власну силу.
Бо грозова, громова стихія - це одна зі складових мольфарської традиції. Грім і блискавка - символи праці мольфара, блискавка спопеляє лихі сили та нечистих духів, котрі ходять по землі. Легенди також розповідають про могутніх прадавніх карпатських мольфарів, які могли силою свого вміння «ходити в хмарах», і блискавки були їхньою зброєю проти супротивників. Вогонь, запалений блискавкою, вважався священним, небесним, і дерево, вражене блискавкою, теж шанувалося як освячене. Щоправда, таке дерево ні в якому разі не можна було брати на будівництво оселі чи кошари: вважалося, що дошка з нього притягне пожежу від грози.
Карпатські мольфари стверджують, що Громовиця - це одне з імен жіночого грозового божества у стародавніх слов'янських племен. Богиня-громівниця носила це ім'я в ті часи, коли у всій Європі був поширений культ жіночих божеств,
коли ще не панував неподільно патріархат і кожен з небесних покровителів наших предків мав дві іпостасі - чоловічу й жіночу. Згодом богиня Громовиця перетворилася на гурт безсмертних небесних дів, які супроводжували бога-Громовика та наділяли людей відвагою, силою та мужністю.
Але в Карпатах, як виявилося, громовиця - це назва ще й певних явищ, безпосередньо пов'язаних із мольфарською наукою.
Громовиця - один з найважливіших мольфарських інструментів. Коли б'є блискавка в смереку, і при цьому від неї відпаде скалка, в якій є природний отвір, оце і буде громовиця. Така скалка має певні лікувальні можливості, з її допомогою від людини можна відвести зле мольфування, за допомогою цього інструменту мольфар також позбавляє лихих відьом сили (варто тільки на жінку, підозрювану в лихих чарах, подивитися крізь отвір громовиці - і всі недобрі чари її та сила чаклунська будуть тут-таки «заморожені»). Громовицею називають, власне, й саму блискавку. А також - дерево, в яке вона влучила. Найпридатнішими для мольфарських ритуалів вважаються смерека й дуб. Таке дерево вважається особливим: тріски його використовують для лікування - димом обкурюють людей, котрі страждають від нервових недуг, деревина ж громового дерева вважається найкращим матеріалом для музичних інструментів, особливо для скрипок та трембіт.