Гуцульщина-яскрава національна перлина Карпат
Гуцульщина - це історично-географічна частина Карпат, яка охоплює гірські райони Івано-Франківської, Закарпатської та Чернівецької областей. Ця споконвічна українська територія входила колись до складу Київської Русі.
Етнографічна група українців, які населяли ці райони, як і все населення західноукраїнських земель, протягом століть зазнавала гніту угорських, австрійських, польських, чеських, румунських панів. А від вересня 1939 року галицькі гуцули належали до УРСР. Буковинські гуцули від 1940 року, а закарпатські від 1944 року також належали до УРСР. І Гуцульщина, як і вся Україна, стала незалежною 24 серпня 1991 року. Проголошення незалежності України - це велика історична подія, що дала можливість усім народам України бути вільними від іноземних гнобителів.
Основним заняттям гуцулів було скотарство, розвиткові якого сприяли міжгірські полонини з буйною рослинністю, придатною для випасу маржини (худоби), в меншій мірі гуцули займались землеробством, бо ґрунти не дуже сприяли розвитку цієї ділянки господарства. Багато гуцулів були зайняті в лісовому промислі. Ліси, звичайно, перебували в руках панів та магнатів, на яких працювали гуцули.
Умови праці гуцулів-лісорубів були важкими.
Дуже високо на Гуцульщині була розвинена художня промисловість: різьба на дереві, випалювання на дереві, виготовлення різних прикрас, предметів домашнього вжитку і побутових речей з міді та шкіри, було розвинуте килимарство, ткацтво, гончарство.
Для гуцульських поселень характерною була і є розкиданість садиб по схилах гір. Житло гуцулів - це переважно рублена небілена хата, вкрита ґонтами або драницями, але з середини XX ст. гуцули почали будувати свої житла різних конструкцій. Сьогодні це хати й будинки сучасного європейського варіанту.
Національний одяг гуцулів відзначається барвистістю, вишивками та різними прикрасами: вишиті сорочки, апліковані овечі безрукавки (киптарі), пістряві домороблені запаски, повстяні брилі (крисані), різнокольорові хустки, оздоблені торбинки (вовняна - дзобенька, шкіряна - тобівка), прикрашений металевими ґудзиками широкий пояс (черес). Жіноче вбрання доповнювалось різноманітними прикрасами (зґардами, намистом, сименками, перснями). Самі гуцули в давнину і в наш час - завзяті, працьовиті люди, які постійно, майже до старості, дбають про своє господарство.
| Ми будемо раді бачити вас у наших інтернет-спільнотах. Підписуйтесь на новини нашого сайту |
Гуцульщина, за словами І. Франка, - це «благословенний закуток нашого краю».
Ця земля гуцулів приваблювала поетів, письменників, які у своїх творах відображали красу гуцульського краю. Нерідко на Гуцульщину приїжджали Леся Українка, М. Коцюбинський, М. Грушевський, митрополит А. Шептицький, побував тут і М. Костомаров. Ці діячі культури й науки з великим інтересом вивчали побут і життя гуцулів.
Однак, слід сказати, що Гуцульщина ще повністю не досліджена й не вивчена. Тут є багато, особливо високо в горах, археологічних пам’яток, які потребують детального вивчення. В лісах Гуцульщини у давнину водилось багато лісових чугайстрів (людиноподібних істот), про що засвідчують старожителі краю.
На берегах річок Чорний і Білий Черемош є стоянки первісних людей, де були знайдені кам’яні знаряддя праці, а також велетенські кістяки тварин завдовжки до 4,5 метрів, але ці стоянки ще не вивчені й не досліджені вченими. Є на Гуцульщині також місця, де на глибині кількох метрів відчувається дивовижний гуркіт води, а можливо, це відбувається якийсь фізико-геологічний процес гірських порід, що призводить до гуркоту (шуму).