Історія свята Різдва Христового

Історія свята Різдва Христового.
Перші християни не зводили факт Різдва Ісуса в ранг свята. Святкування християнами Різдва не простежується глибше ніж  IV століття. Як окреме свято, Різдво сформовано було не відразу. Для викорінення єретичних помилок гностиків, християни стали святкувати Хрещення Христа, називаючи це свято другою назвою — Богоявленням, підкреслюючи, що Ісус в хрещенні не отримав, а явив світу Свою Божественність. Незабаром до спогадів про Хрещення християни приєднали й святкування Різдва Христа. Обидві ці події: Боговтілення і Богоявлення відзначалися в один день -  25 грудня за старим стилем під однією назвою Богоявлення.
Перша відома дата святкування Різдва Христового була прийнята єгипетською церквою в Олександрії і його можна протиставити давньоєгипетському святу сонця, що відроджується, яке відзначалося в Єгипті того часу 25 грудня.
У Римській церкві вперше свято Різдва Христового було відділено від свята Хрещення в першій половині  IV століття, за переказами, при папі Юлію. Перше Свідоцтво цьому виявляється в так званому "календарі Філокала" (відомості відносяться до 336 року).
Днем святкування було встановлено 25 грудня, коли народи Римської імперії святкували «Народження Сонця Непереможного» (після зимового сонцестояння починає прибувати сонячний день).
Церква ж прославила народженого на землі Христа - як Сонце правди, що дає істинне Світло, Сонце безсмертне та не боїться темряви. Одне з найбільш ранніх спогадів про Свято Різдва відноситься до 354 року. Потім святкування Різдва Христового 25 грудня окремо від Хрещення було прийнято й східною Церквою (про це свідчать Іоанн Златоуст в Антіохії, Василій Великий в Кесарії та Григорій Богослов у Константинополі).
Про повсюдне шанування свята Різдва свідчать повчання Отців Церкви IV століття - Єфрема Сирина, Василя Великого, Григорія Богослова, Григорія Нісського, Іоанна Златоуста. У цьому ж столітті  рівноапостольна цариця Олена Константинопольська (мати римського імператора Костянтина) побудувала храм на місці Вифлеємської печери, яка була прославлена саме народженням Христа. Іоанн Златоуст перший ввів це свято в Антіохії в 386 - 387 році.
Свято Різдва Христового було узаконене на Ефеському соборі (Константинополь - місто на європейському березі Босфору в місці, де він поєднується із затокою Золотий Ріг, столиця Східної Римської, потім Візантійської імперії, засновано у 324 - 330 рр. імператором Костянтином Великим) в 431 році. У кодексі Феодосія (438 р.) і Юстиніана (535 р.) викладається закон про загальне святкування дня Різдва Христового. У Київську Русь свято Різдва прийшло в 10 столітті з прийняттям християнства.