Карпатська притча – «Шепіт серця»

Карпатська притча – «Шепіт серця»
Якось Вчитель у Карпатах спитав у своїх учнів:
- Чому, коли люди сваряться, вони кричать?
- Тому, що втрачають спокій – відповів учень.
- Але навіщо ж кричати, якщо інша людина знаходиться поруч з тобою? - спитав Вчитель. 
- Невже не можна з нею говорити тихо? Навіщо кричати, якщо ти розсерджений?
Учні запропонували свої відповіді, але жодна з них не влаштувала Вчителя.
Зрештою він пояснив: 
- Коли люди роздратовані один одним і сваряться, їхні серця віддаляються. Для того щоб покрити цю відстань і почути один одного, їм доводиться кричати. Чим сильніше вони сердяться, тим далі віддаляються їхні серця і тим голосніше вони кричать.
- А що відбувається, коли люди закохуються? Вони не кричать, навпаки, говорять тихо. Тому, що їх серця знаходяться дуже близько, і відстань між ними зовсім маленька.
А що відбувається коли закохуються ще сильніше? - продовжив Вчитель. 
- Не говорять, а тільки перешіптуються і стають ще ближче у своїй любові й один до одного. А далі навіть перешіптування стає їм не потрібно. Вони тільки дивляться один на одного і все розуміють без слів.
Не забувайте, що сварки віддаляють вас один від одного, а слова, вимовлені на підвищених тонах, збільшують цю відстань багаторазово. Не зловживайте цим, тому що настане день, коли відстань між вами збільшиться настільки, що ви загубите один одного.