Свято-Богоявленський Кременецький монастир – засновано 1636 р. кременецькими міщанами для захисту православ'я в місті та його околицях. Спочатку монастир був чоловічим. При монастирі було засновано братство, школу, друкарню та лікарню. Школа була вищого типу – філія Київської академії. Тут викладалися 7 "вільних наук" – граматика, діалектика, риторика, арифметика, геометрія, астрономія та музика. У заснованій братством друкарні в 1638 р. надруковано ряд книг; цінними пам'ятками письменства стали "Кременецька граматика" та "Собор Луцький".
У 1701 р. монастир стає греко-католицьким, а в 1807 р. його переведено на теперішнє місце. Церкву та двоповерховий житловий корпус побудовано в 1760 р. Станіславом Потоцьким.
Православне життя монастирю повернено в 1839 р. після об'єднання західноукраїнських уніатів з православною церквою. Через 26 років було відновлено життя іноків. З того часу монастир було приписано до Загаєцького, потім до Дерманського і лише в 1906 р. він став самостійним штатним монастирем першого класу. У 1953 р. монастир став жіночим і на рік закриття (1959 р.) налічував 65 сестер. Монастирське майно було пограбовано, бібліотеку розкрадено, дзвіницю спалено, з житлового корпусу зроблено лікарню, а в храмі... спортзал.
Головну святиню Чудотворну ікону Божої Матері вдалося врятувати. До 1990 р. вона зберігалася в Почаєвській лаврі. 26 травня 1990 р. монастир відновлено як жіночу обитель.