Львів. Туристичний маршрут “Львівське Корзо”. Самостійні пішохідні екскурсії.
Пішохідний маршрут “Львівське Корзо”. Самостійні туристичні маршрути по місту-музею Львів.
Карти, фото, пам'ятки, історичні та цікаві факти, докладний план руху - можна подивитися або завантажити в кінці цієї сторінки.
Сам собі екскурсовод або самостійні екскурсії по Львову.
Прогулюючись елегантним та європейським проспектом Свободи, важко собі уявити, що два століття тому це була болотиста рівнина річки Полтви, заросла очеретом, а прапрадіди нинішніх львів'ян з човнів стріляли тут качок. Після того, як Галичина увійшла до складу Австрійської імперії, у цій місцині, розібравши оборонні укріплення, влаштували променаду, або Корзо - прогулянковий бульвар з містками через ріку Полтву, по яких дефілювали міські модниці.
Річку Полтву у другій половині XIX століття сховали у підземні колектори: Львів був позбавлений річки, але набув одну з найдосконаліших у Європі каналізаційних систем. Середньовічні оборонні вали поступово забудували, і Львів отримав новий, третій за свою історію центр міста, прогулянку яким ми розпочнемо від Львівського Національного Академічного театру опери та балету імені Соломії Крушельницької (проспект Свободи, 28 -
крапка 1 на мапі) - архітектурної перлини у стилі неоренесансу, одного з найгарніших театрів Європи.
Збудований у 1897-1900 роках за проектом архітектора Зиґмунта Ґорґолевського, Великий театр у Львові порівнювали з Паризькою та Віденською оперою. Перед величним фасадом цієї фантастичної споруди відчувається всепоглинаюча потуга мистецтва, його вічність у контрасті із швидкоплинністю людського життя. Це споруда, в якій можна знайти різні архітектурні стилі європейських країн, втілені з пишномовною імпозантністю. Форми фасаду дуже складні і різноманітні: це колони, балюстради, ніші, насичені алегоричними скульптурними постатями.
Над головним карнизом фасаду височіють статуї восьми муз, над ними - горельєфна десятифігурна композиція «Радощі і страждання життя». Фронтон угорі завершується скульптурною тріадою крилатих бронзових постатей: Генія драми і комедії, трагедії і, у центрі, Слави, яка тримає золоту пальмову гілку. Ці скульптури творили видатні львівські митці Попель, Баронч та Війтович. Зал львівського оперного театру відзначається чудовою акустикою. Тут можна побачити виступи славетних оперних і балетних колективів України та гастролерів із інших країн. Праворуч від Оперного театру бачимо будівлю Національного Академічного українського драматичного театру імені Марії Заньковецької (вулиця Лесі Українки, 1 - крапка 2 на мапі). Театр був збудований у 1837-1842 роках за проектом архітекторів Піхля і Зальцмана у стилі віденського класицизму.
На той час це був третій за величиною театр у Європі після міланського «Ля Скала» і дрезденського «Гофтеатер».
Національний музей у Львові (проспект Свободи, 20 - крапка 3 на мапі) - один з найвизначніших музеїв України, фонди якого налічують близько 130 тисяч експонатів. Зведення будівлі було завершене 1904 року в стилі пізнього неоренесансу за проектом Марконі і Яновського. Родзинка колекцій музею - збірка іконопису, що налічує чотири тисячі одиниць. Цікавою є також збірка народної сакральної скульптури, яка не має собі рівних за кількістю і мистецькою вартістю. Водночас у фондах музею зберігаються й шедеври митців світового значення - Пінзеля, Полейовського, Філевича. На особливу увагу заслуговує збірка рукописів та стародруків. Йдучи далі вздовж проспекту Свободи, проходимо повз реконструйовану частину міського оборонного муру і відбудовану у 90-х роках минулого століття «Вежу крамарів» (проспект Свободи, 18 - крапка 4 на мапі).
За вежею Крамарів знаходиться колишній костел єзуїтів (сьогодні церква свв. Петра і Павла УГКЦ) (проспект Свободи, 14 - крапка 5 на мапі). Ченці-єзуїти ордену Товариства Ісуса, заснованого Ігнатієм Лойолою і затвердженого Римським Папою Павлом ІІІ у 1540 р., з'явилися у Львові 1583 р. на запрошення римсько-католицького архієпископа Яна Димитра Соліковського. 1590 р. у Львові було створено резиденцію ордену Товариства Ісуса.
Костел Святих Петра і Павла вважають першою пам'яткою архітектури бароко у Львові. З півночі до костелу примикає будинок колишньої Єзуїтської колегії - передвісниці Львівського університету, заснованого 1661 року. Завдовжки храм - 41 м, завширшки - 22,5 м, заввишки - 26 м.
Зразком для фасаду храму став римський костел Іль Джезу, збудований у 1613-1614 рр. Джакомо Віньйолою та Джакомо делла Порта.
1773 р. Папа Римський Климент XIV ліквідував орден єзуїтів. Тоді костел перетворили на гарнізонний для австрійського війська.
Та вже 1814 р. Папа Пій VII відновив орден єзуїтів, і 1836 р. вони повернулися до свого львівського костелу та реставрували його 1843 р., про що свідчить напис на бічній стіні. 1946 р. єзуїти виїхали зі Львова й забрали деякі цінні речі, зокрема коронований образ Божої Матері. Після цього костел використовували як склад. 6 грудня 2011 р. у храмі св. Петра і Павла, звільненому від книжкових стелажів, відбулося перше Богослужіння.
Перед колишнім костелом єзуїтів розташована невелика площа Івана Підкови (крапка 6 на мапі) з оригінальним пам'ятником 1982 року козацькому ватажкові і молдавському правителю, страченому у Львові 1578 року. Навпроти бачимо пам'ятник Тарасові Шевченку (крапка 7 на мапі), українському поетові, роботи скульпторів братів Сухорських 1992 року. Зліва від фігури поета - Хвиля національного відродження - дванадцятиметрова символічна стела з фігурними рельєфами.
З лівого боку проспекту Свободи розташована імпозантна необарокова будівля у стилі історизму - Музей етнографії та художнього промислу (проспект Свободи, 15 - крапка 8 на мапі), один із найбільших спеціалізованих етнографічних музеїв Європи і одна з найбагатших художніх скарбниць декоративно-ужиткового мистецтва України. Будинок зведений 1891 року Юліаном Захаревичем для Галицької ощадної каси.
Купол будівлі увінчаний аттиком зі скульптурною групою авторства Леонардо Марконі «Ощадність», більш відомою як «Львівська Свобода»,
бо центральна фігура напрочуд нагадує американську Статую Свободи. Серед збірок музею домінує колекція народного одягу, де зберігається традиційне вбрання ХІХ-ХХ століть практично з усіх історико-етнографічних регіонів України. Львівський Музей етнографії володіє найбільшою і найповнішою у світі колекцією українських писанок, яка налічує понад 12 тисяч екземплярів. Надзвичайно цікавими є збірки народних іграшок, виробів з художнього металу, художнього скла та промислової кераміки.
Музейна колекція годинників (близько 400 експонатів) - найбільша і найцінніша в Україні.
«Гранд-Готель» (проспект Свободи, 13 - крапка 9 на мапі) був збудований у 1893 році у стилі історизму і складав єдиний комплекс з пасажем Гаусмана (тепер-проїзд Крива Липа). У цьому будинку було відкрито перше громадське- казино Львова, а у 1896 р. у приміщенні фотоательє М. Аппеля «Рембрандт» відбулась-перша у Львові демонстрація кінофільму.
Рухаючись далі лівою стороною проспекту, на розі з вулицею Коперіникк оглядаємо будинок Гауснера-Віоланда (проспект Свободи, 4/3 - крапка 10 на мапі) - найкращу ампірну кам'яницю міста, збудовану у 1809-1822 роках. У , у 50 роках XIX століття тут мешкав австрійський ерцгерцог Карл Людвіг. Фасад кам'яниці прикрашений численними рельєфами на міфологічні сюжети, зокрема композиціями львівського скульптора Гартмана Вітвера «Амур і Психея» і «Парис викрадає Єлену».
Далі переходимо вулицю і виходимо на алею до фонтану-криниці з фігурою Матері Божої на площі Марійській (крапка 11 на мапі). Статуя Матері Божої - покровительки міста - була зруйнована у тоталітарні часи. Фонтан реставрували 1997 року, встановивши копію статуї Богородиці роботи мюнхенського скульптора Гауттманна 1862 року.
Одразу за фонтаном бачимо відомий до 1939 року будинок Шпрехера (пл. Міцкевича, 6 - крапка 12 на мапі). Іона Шпрехер - фантастично багата людина, власник найбільшої будівельної фірми Галичини, в житті також був фантастичним скнарою. За переказами, він усе життя харчувався лише бульбою з олією і завжди ходив пішки, бо шкодував 20 грошів на трамвай. Будинок Шпрехера збудували 1921 року в атмосфері потужних громадських протестів проти гіганта, який брутально вдирався в архітектурне середовище старовинного міста, закривав з площі Міцкевича вид на Катедру та порушив обіцянку бути не вищим від пам'ятника Міцкевичу.
У Львові з 1910 року вийшла заборона будувати будинки вище чотирьох поверхів. Шпрехер спритно обійшов цю заборону. Перший поверх тоді взагалі не рахувався, і над ним збудували ніби антресолі, а насправді повноцінний другий поверх, а над четвертим вибудували величезну мансарду. Попередником будинку Шпрехера була кам'яниця у стилі віденського класицизму. Тут на першому поверсі містився ресторан «Монополь», де часто любив читати газети, попиваючи каву, Іван Франко.
Посеред площі навпроти - пам'ятник Адаму Міцкевичу (крапка 13 на мапі), польському поетові, витвір високої мистецької цінності скульптора Антонія Попеля (1904 рік). На гранітній колоні - бронзова група "Натхнення": крилатий геній подає поетові ліру.
Неподалік розташований готель «Жорж» (площа Міцкевича, 1/2 - крапка 14 на мапі) - найстаріший із діючих готелів України, будівля 1901 року у неоренесансно-необароковому стилі. На фронтоні будівлі встановили те, що єдине залишилося від старого готелю - барельєф Святого Юрія.
Чотири кути будівлі скульптор Попель за проектом свого колеги Марконі оздобив скульптурами чотирьох частин світу: Європи, Азії, Африки і Америки. У готелі «Жорж» у різні часи зупинялися композитори Ференц Ліст і Моріс Равель, письменники Етель-Ліліан Войнич, граф Алєксєй Толстой і нобелівський лауреат Владислав Реймонт, австрійський імператор Франц-Йосиф I, польський політик Юзеф Пілсудський, філософ-екзистенціаліст Жан-Поль Сартр, іранський шах Музаффер Еддін. Саме тут двічі зупинявся Оноре де Бальзак дорогою до помістя своєї коханої Евеліни Ганської у Верхівні на Поділлі, звідси він писав до неї листи.
За готелем «Жорж» звертаємо на проспект Шевченка - одну з найгарніших центральних вулиць Львова, яка повністю зберегла європейський архітектурний дух початку XX століття.
На розі проспекту Шевченка і вулиці Чайковського стоїть одна з найпривабливіших сецесійних споруд Львова - колишній прибутковий дім адвоката Регаля крапка 15 на мапі), особливістю якого є вежа з декоративним фронтоном. Інтер'єр будинку оздоблений досконалими гобеленами, ліпним декором і вітражами у стилі сецесії. У будинку №8 розташована одна з найкращих книгарень Львова - книгарня Наукового товариства імені Шевченка.
Тут можна знайти найширший вибір українських книжок.
Будинок №10 з двома вежами (крапка 16 на мапі) споруджений 1894 року у стилі необароко. У 1903 Людвіг Залевський, якого називали «шоколадним королем», відкрив тут цукерню, в якій збиралася львівська богема. Вітрина та інтер'єр колишньої цукерні Залевського обладнані у стилі ардеко.
Кам'яницю №28 (крапка 17 на мапі) споруджено 1897 року у необароковому стилі зі скульптурним оздобленням. З 1912 року у цьому будинку містився кінотеатр, аптека «Під Святим Духом» з 1913 року. Інтер'єр аптеки був прикрашений керамічним панно з жіночими фігурами біля лікарського дерева. У кінці проспекту Шевченка бачимо пам'ятник першому президентові України 1917-1918 років, Михайлові Грушевському (крапка 18 на мапі), який виконаний з бронзи і граніту скульпторами
Д. Крвавичем, М. Посікірою, Л. Яремчуком, архітектором В. Каменщиком (1994 рік).
Далі йдемо назад протилежним боком проспекту і оглядаємо оригінальний будинок №27 (крапка 19 на мапі) на розі вулиць Фредра і Герцена, споруджений 1909 року під впливом пізнього англійського модерну. До Другої світової війни тут містилася «Шотландська кав'ярня» - місце зустрічі видатних математиків (Стефана Банаха, Станіслава Уляма та багатьох інших), котрі заснували так звану «Львівську математичну школу».
Наступний об'єкт - кам'яниця № 17/19 - будівля Львівської товарно-фондової біржі (сьогодні приміщення обласної прокуратури, крапка 20 на мапі) - твір видатного львівського архітектора Арнольда Захаревича, який відзначається монументальністю і чудовим оздобленням фасаду.
Вгорі на фронтоні привертає увагу мозаїчний герб Львова. Будівля є прикладом гармонійного поєднання різних видів мистецтв: фасад вирішений у традиціях сецесії і неокласики, інтер'єр вирізняється барвистими вітражами і мозаїками зі стилізованими квітами.
Повертаємось на початок проспекту Шевченка і звертаємо праворуч вулицею Нижанківського на вулицю Князя Романа.
Величний Палац Справедливості, що на вул. Князя Романа №1/3 крапка 21 на мапі) - адміністративна будівля кінця XIX століття у стилі віденського неоренесансу. Будинок споруджений за проектом архітектора Сковрона у 1891-1895 роках для Вищого суду Галичини, який ще називали «Палацом Справедливості». На аттику головного фасаду - кам'яна група «Справедливість» авторства відомого скульптора Леонардо Марконі.
На цьому місці у приміщенні колишнього монастиря Кармелітів до 1889 року містилася в'язниця. Тут у 1877-1878 роках відбував покарання Іван Франко, про що свідчить меморіальна таблиця на фасаді будівлі. Зараз у будівлі містяться навчальні корпуси університету «Львівська політехніка». Одразу навпроти будівлі на іншій стороні вулиці бачимо будинок № 6 - крапка 22 на мапі), зведений з темного каменю у дусі німецького юґендштілю у 1912-1914 роках, який одразу привертає увагу незвичною стилізацією під середньовіччя. Фігури понурих лицарів-атлантів і барельєфи грізних левів навіюють настрій давньої суворої епохи, хоча водночас будівля виявляє риси вишуканості сецесійної архітектури початку XX століття.
У центрі площі Галицької - десятиметровий пам'ятник першому українському королю Данилу (крапка 23 на мапі), споруджений 2001 року. Народився Данило Галицький 1201 року, був сином князя Романа Мстиславовича із галицького роду Рюриковичів. Будучи князем в Галичі,
він змушений був боротись із монголо-татарами, із західними сусідами та припиняти внутрішні суперечки. Окрім цього, він будував міста та сприяв розвитку ремесел. 1254 року Данило Галицький отримав від папської курії королівський титул. Перша письмова згадка про Львів, будівничим якого є король Данило, датується 1256 роком, який й вважається роком заснування міста.
Звідси багато львів'ян розпочинає свої прогулянки містом, адже площа коло пам'ятника королю Данилу є популярним місцем зустрічей.
Ми ж пропонуємо Вам зараз розпрощатися з нашою екскурсією та вирушити далі містом самостійно. Адже куди у Львові не піти, завжди можна натрапити на щось цікаве і незвичайне.
Підписуйтесь на новини нашого сайту в соціальних мережах що б дізнатися про публікацію нових пішохідних маршрутів Львова.
Подивитися, скачати (розмір файла 27Mb) презентацію, карту маршруту "Львівське Корзо":
https://drive.google.com/file/d/1K2IQpTdhtGjM3pChWQiqxL3snIDTsiKK/view?usp=sharing