Львів і Львівська область. c. Крехів (Жовківського району Львівської області)
Неоготичний храм – церква святих Ольги та Єлизавети.
Неподалік залізничного вокзалу на площі Кропивницького знаходиться перлина Львова – Висота споруди сягає 88 метри і на одній з його веж працює платний оглядовий майданчик, який завжди збирає багато відвідувачів.
«Костьол», як називають його літні львів’яни, збудований у 1911 році за проектом архітектора Теодора-Мар’яна Тальовського. Свою назву храм отримав на честь імператриці Єлизавети Баварської.
Костел Святої Ельжбети (інша назва церкви) – це у першу чергу нескінченне сплетіння арок, найвищі шпилі, спрямовані до неба, барельєфна обробка, неймовірні скульптури і величне внутрішнє оздоблення. Потрапляючи в цей собор, відчуваєш, як невідома сила відносить тебе в інший піднесений світ.
Церква Святих Ольги і Єлизавети має дуже романтичну історію своєї появи. Все почалося з неймовірної любові Імператора Австро-Угорщини Франца-Йосифа та його дружини Єлизавети. Незважаючи на те, що їхнє подружнє життя не могло претендувати на звання найщасливішого, імператор все ж неймовірно кохав свою дружину. Тому після загибелі Єлизавети в 1898 році від рук терориста, монарх вирішив звести церкву в її честь. За результатами конкурсу, проведеного серед кращих архітекторів сучасності, переможцем було визнано проект собору Теодора Талевського.
Перший камінь у фундамент костелу святої Ельжбети заклав сам Франц-Йосиф в 1903 році. Частину грошей на будівництво церкви виділив імператор, але основний вклад зробили залізничники. Саме тому церква Ольги і Єлизавети у Львові розташована на привокзальній площі. Будівництво тривало довгих вісім років.
Крехівський Василіанський монастир св. Миколая
– відомий та авторитетний релігійний центр України перетворився за останні роки на значний осередок релігійного та пізнавального туризму. Монастир розташовано за 12 км від м. Жовкви і за 3 км від с. Крехова, серед вкритих буково-сосновими лісами пагорбів Розточчя, в підніжжі гори Побійної. Він являє собою комплекс, до якого входять церква св. Миколая, дзвіниця, корпуси келій, господарські будівлі та давні оборонні мури з вежами.
За народними переказами, монастир заснували монахи Києво-Печерської Лаври Іоїл та Сильвестр. Вони поселились у викутих в скелі, що згодом отримала назву "Скала Іоіла", келіях, і на її вершині збудували каплицю Покрови та поруч каплицю Петра і Павла.
В архітектурному ансамблі монастиря домінує чотириярусна дзвіниця (1759 р.) надбудована над східною вежею та завершена цибулястої форми бароковою банею. Вздовж східної оборонної стіни вимуровано двоповерховий будинок монастиря, який продовжено в 1776 р. добудовою до наріжної південної круглої вежі. У 1902 р. вздовж південно-західного муру за проектом Й. Вишневського збудовано ще один монастирський корпус.
Головна монастирська брама спочатку знаходилась у східному мурі, але в другій половині XVIII ст. її розібрали, а головний вхід перенесли на північну сторону монастиря. Діючу тепер в'їздну браму збудовано в барокових формах у 1776 р. До неї через оборонний рів перекинуто кам'яний міст.
До кінця XVIII ст. відноситься розпланування за східним монастирським муром регулярного саду, яким займався спеціально запрошений зі Львова садівник. У монастирському саду збереглась до нашого часу вікова липова алея. Сад оточено кам'яною стіною, вимурованою в 1795 р.
Весь ансамбль забудови монастиря з садом і чудовими зеленими ландшафтами, серед яких він розташований, можна оглянути тепер з оглядової галереї. Її влаштовано на відбудованій (за гравюрою Д. Онкевича) первісній монастирській брамі з надбрамною церквою.
Крехівський монастир віддавна славився своїми відпустами. Сюди прибували прочани з близьких і далеких земель. У XVII-XVIII ст. Крехів притягував богомольців з-за Дніпра, Дону, Волощини, з далекої Греції та Кріту. Після повернення в 1990 р. до монастиря отців Василіан давні традиції відроджуються. Тепер, як і колись, тисячі віруючих приходять до Крехівського монастиря на літнього Миколая – 20, 21 і 22 травня. Поруч монастиря відновлено ритуальну "Хресну дорогу", що від монастирських стін, з південних уступів гори Побійної прямує на її вершину. Збереглась збудована в 1938 р. (арх. І. Филевич) каплиця "Гріб Господній ", якою завершується "Хресна дорога".
| Ми будемо раді бачити вас у наших інтернет-спільнотах. Підписуйтесь на новини нашого сайту |
м. Жовква (Львівської області)
Історія Жовкви розпочинається із закладення у 1594 р. замку польським коронним гетьманом Станіславом Жолкевським.
Припускається, що розпланування Жовкви за принципом "ідеальних міст" доби Ренесансу здійснив її архітектор Павло Щасливий. З 1678 р. Жовківський замок став резиденцією польського короля Яна ІІІ Собеського. Це був час найбільшого розквіту міста. У Жовкві діяло 5 церков, 4 костела, синагога.
Красивий архітектурний ансамбль історичної частини міста, збережені пам'ятки Жовкви XVII-XX ст. вражають всіх, хто відвідує місто. На невеликій території історичного центру, що з 1994 р. має статус Державного історико-архітектурного заповідника, сьогодні знаходиться близько 40 унікальних пам'яток архітектури, у тому числі й сакральні.
Парафіяльний костел св. Лаврентія – збудований у 1606-1623 рр.
в ренесансному стилі. Новітнім, як для храму латинського обряду, стало хрестово-купольне вирішення його архітектури. Створив храм зодчий Павло Щасливий. Після його смерті будівництво закінчив Амброзій Прихильний. Обидва - італійці за походженням. У костелі зберігаються твори ренесансної скульптури - надгробні пам'ятники родини Жолкевських, виконані в 1623-1636 рр. одним з кращих львівських скульпторів Войцехом Зичливим, та барокові надгробки роду Собєських, виконані гданським скульптором Андрієм ІІІлютером у 1693 р. Костел належить римо-католицькій громаді м. Жовкви.
Церква і монастир Різдва Христового о. Василіан – збудовані протягом XVII-XX ст. Сучасний вигляд церква отримала після перебудови 1901 р. за проектом архітектора Едгара Ковача. Корпуси монастиря збудовано у другій половині XVIII ст., надбрамна дзвінниця – у 1721-1730 рр. З південного боку церкви зберігся білокам'яний, різьблений портал ХVII ст. У 1934-1935 рр. художник Ю.. Буцмалюк виконав настінні розписи церкви. Ймовірно, за його ж проектом зроблені мозаїчне панно на фронтоні церкви, лави, сповідальниці та ін. У церкві покояться мощі священномученика Партенія, на честь якого проводиться щорічне свято в першу неділю після Воздвижения Чесного Хреста. Монастирська церква відкрита для прихожан.
Синагога - збудована у 1692-1700 pp. і була свого часу однією з найбільших і найкрасивіших в Європі.
В архітектурі синагоги поєднуються стилеві пізньоренесансні та барокові елементи. Це єдина жовківська будівля, на якій збереглось фігурне завершення фасаду-атик. Три входи у синагогу обрамлено пишними бароковими порталами. Припускається, що у будівництві синагоги міг брати участь Петро Бебер, архітектор польського короля Яна ІІІ. У роки Другої світової війни багато оздоблений інтер'єр синагоги було повністю знищено. Після часткової відбудови до тепер синагога за призначенням не використовувалась.
Ансамбль Домініканського монастиря -
формувався впродовж XVII-XVIII ст. Костел збудовано у 1655 р. на взірець одного з неаполітанських храмів коштом Теофілії Собєської. Корпуси монастиря зводились протягом 1754-1792 рр. В архітектурному вирішенні костел зберіг ранньобароковий характер. Стінопис костелувиконано у 1913 р. львівським маляром К. Політинським. У 1995 р. костел пересвячено на церкву Св. Йосафата греко-католицької громади м. Жовкви.
Церква святої Трійці -
збудована у 1720 р. Такого типу дерев'яна церква – тридільна, триверха – характерна для наших теренів. Церква має унікальний іконостас роботи місцевих малярів і різьблярів початку XVII ст., який містить біля 50 ікон. У 1970-х рр. церкву було відреставровано. З 1996 р. вона у користуванні греко-католицької громади м. Жовкви.
Церква Різдва Пресвятої Богородиці -
збудована у 1705 р. коштом пароха Йосифа Керницького. Вона дерев'яна, тридільна, одноверха – характерна для українського села XVIII ст. Іконостас церкви виконано у 1708 р. жовківським теслею Кунашем і художником жовківського малярського осередку. В 1994 р. церкву відновлено завдяки старанням отців монастиря Василіан. Львівськими художниками-реставраторами в 1996 р. відреставровано церковний іконостас.
Костел Св. Лазаря.
Історія костелу Св. Лазаря починається з 1624 р. Тоді його збудували дерев'яним. У 1735 р. фундацією Якуба Собєського зведено муровані будівлі костелу та шпиталю. В 1861 р. у відновлених будівлях ансамблю відкрито монастир феліціянок, який діяв до Другої світової війни. 3 1994 р. у будівлі колишнього костелу відкрито церкву святого та праведного Лазаря громади Української Автокефальної Православної церкви.
м. Львів
Старовинний Львів не подібний до жодного міста України та світу. Упродовж століть він формувався у взаємопереплетінні багатьох національних культурних традицій. Не могло це не позначатись і на релігійному житті міста. Надзвичайно цікавими є пам'ятки сакральної архітектури Львова.
Успенська церква.
Про існування мурованої церкви на вулиці Руській відомо з 1421 р. Проте вона не збереглася. З поміж трьох нинішніх споруд ансамблю – церкви, дзвіниці та каплиці, найдревнішою є дзвіниця. Будували її у 1572-1578 рр. Автором проекту був Петро Барбон. Він спорудив струнку триярусну вежу висотою 65 м з шатровим завершенням. На вежі повісили великий дзвін, що мав у діаметрі 2 м і звався "Кирило". Вежа завдяки своїй висоті була ще й вартовою та оборонною. Але й сама стала доброю мішенню для ворога.
Так, у 1672 р. турецькі гармаші знесли її дах при облозі міста. Його відновив архітектор П. Бабар. Він добудував ще один ярус, завершив його банею з чотирма крученими вежечками на кутах. Вежа стала найвищою в місті й донині є оздобою Львова. Від імені свого фундатора, який виділив кошти на її будівництво, вона називається вежею Корнякта.
У 1584 р. львівське православне братство почало споруджувати каплицю Трьох святителів. Її архітектором був Андрій Підлісний, а гроші, як і на дзвіницю, виділив К. Корнякт. Основний об'єм каплиці було збудовано у вигляді куба, що характерно для класичної ренесансної архітектури. А завершення зроблено цілком українським: три рівновеликі бані на барабанах. Щоб конструктивно зв'язати квадрат стін та трибанне завершення, було застосовано складну систему арок і парусів. Каплиця щедро декорована як ззовні, так і в інтер'єрі багатим кам'яним різьбленням.
Після освячення каплиці в 1591 р. львівські братчики вирішують не реставрувати напівзруйновану церкву, а від фундаменту будувати нову. До спорудження церкви запрошено було архітектора Павла Римлянина. З 1592 р. йому допомагав Войтіх Капінос, а завершив будівництво Амброзій Прихильний у 1623 р. Стіни тринавної базиліки вимуровано з великих тесаних кам'яних блоків, завершено традиційно українськими трьома банями
з ліхтарями, вміло використано для декору фасадів античний ордер. Стіни, колони та склепіння в інтер'єрі викладено з білого тесаного каменю. В парусах центрального куполу вміщено герби жертводавців.
Латинський Кафедральний собор Святої Марії.
Його будували понад 140 років (1350-1493 рр.). Починав будову в готичному стилімайстер Ничко, а закінчував архітектор Ганс Блехер, який засклепив основний об'єм храму. На тому роботи не закінчилися, оскільки вже треба було відновляти храм після пожежі 1527 р. Ще одну реставрацію собору здійснили у 1760-1778 рр. У стилі барокко за проектом і під керівництвом архітектора Петра Палейовського. Дзвіниця виросла до 65-метрової висоти, її покрили барочним мідним шоломом з чотирма кам'яними вазонами на кутах.
Від готики через ренесанс, барокко, класицизм до сецесії пройшов свій шлях Латинський собор. Всі будівельні періоди залишили свій слід в архітектурі храму. Однак, переважає готика. Це особливо відчувається в інтер'єрі. Стрільчасті арки та склепіння з нервюрами справляють величне враження. Костельний орган, що й досі милує слух своїм чудовим звучанням, виготовлено у Львові у 1838 р.
За час свого існування костел обростав численними вівтарями та каплицями, як в інтер'єрі, так і поряд на кладовищі, що оточувало храм. З тих, що залишилися, найціннішою є каплиця Кампіанів - пам'ятка епохи ренесансу. Її прибудовано до північної стіни храму і ввійти до неї можна лише з інтер'єру. Окремо стоїть родинна гробниця іншого міщанського роду – Боїмів. Її збудовано в 1609-1615 рр. в стилі пізнього ренесансу.
Собор Святого Юра – греко-католицький кафедральний собор, чудова пам'ятка архітектури у стилі рококо.
Розташований на вершині узгір'я (321 м над рівнем моря) собор домінує над оточуючим середовищем і вдало поєднується з ландшафтом. Головний фасад храму прикрашено могутнім порталом і статуями Святих Афанасія та Льва роботи Й. Пінзеля. Аттик завершує інша скульптурна композиція Пінзеля – сповнена динаміки та емоційного виразу група "Юрій Змієборець".
Двомаршеві сходи, прикрашені фігурами геніїв (ск. С. Стажевський), ведуть до тераси та входу у храм. У пресвітерії між двома колонами знаходяться царські та дияконські врата. Ікони вівтаря належать пензлю Ю. Радивилівського та Л. Волинського (1770-ті рр.). У кіоті лівої нави варто оглянути цінну реліквію – ікону Богородиці Теребовльської (XVII ст.). У підземній частині собору – крипта, де знаходяться саркофаги кардинала С. Сембратовича, митрополита А. Шептицького, патріарха Й. Сліпого..
Навпроти собору стоїть палац митрополитів, споруджений у стилі рококо з елементами класицизму (архітектор К. Фесінгер, 1762 р.). У тильній частині палацу – парк, що до початку ХІХ ст. мав дбайливо впорядковані тераси. З північного заходу до ансамблю приєднується дзвіниця, де висить найдавніший в Україні дзвін, відлитий в 1341 р.
Вірменський кафедральний собор.
У середньовічному Львові жила потужна вірменська діаспора. Їй було виділено окрему дільницю для забудови, де вірмени прагнули відтворити на чужині куточок своєї батьківщини. У 1356-1363 рр. будується храм Успіння Пресвятої Богородиці, який і став вірменським кафедральним собором. Храм будувався на кошти вірменських купців, керував будівельними роботами архітектор Дорінг. Будівля хрестовокупольна, чотиристовпна, тринавна. Збудована з ламаного каменю, обличкована тесаними кам'яними плитами. З таких же плит було зроблено покрівлю, що є донині під бляшаним дахом. Купол, над яким здіймається дванадцятигранний барабан, має ребра, викладені з опалених горщиків. У 1437 р. до бічних стін прибудовують аркові галереї. З південного боку галерея збереглася, а з північного її замурували в 1671 р., розширюючи основний об'єм. У внутрішній орнаментиці храму використано вірменські мотиви, зокрема різьблені в камені та алебастрі зображення стилізованих вірменських жертовних хрестів "хачкарів" з XIV-XV ст. З того часу походять унікальні фрески на віконних відкосах, виконані в стилі давньоукраїнського живопису. Колись вони вкривали стіни та склепіння. Збережені фрагменти є найстарішими у Львові зразками монументального розпису.
Сусідні споруди щільно оточують собор та його подвір'я, рівень якого нині є значно нижчим, ніж рівень вулиці Вірменської. Увійти до нього можна через арку вежі-дзвіниці, збудовану в 1571 р. за проектом Петра Красовського. Безпосередньо до вежі, що є висотною домінантою комплексу, примикає палац вірменських архієпископів (XVII-XVIII ст.).
Прямо напроти дзвіниці – будинок колишнього вірменського банку (XVII ст.). А до вірменського суду можна було потрапити через кам'яний орнаментований портал, що донині зберігся в арковому проході дзвіниці.
З північного та південного боку собору є два невеликі дворики. Південне подвір'я зі збереженою аркадою – це старе вірменське кладовище, від якого залишились надгробні плити з епітафіями. Найстаршим надгробкам близько 600 років. Північне подвір'я – монастирське, оскільки межує з будівлею монастиря вірменських бенедиктинок (XVII ст.).
Вірменський собор, дворик з оточуючими його спорудами утворюють неповторний куточок східної архітектури у Львові.