Свято-Успенська Почаївська лавра. За переказами, поблизу теперішньої обителі на межі ХІІ-ХІІІ ст. преподобний Мефодій (помер у 1228 р.), грецький чернець з Афону, заснував монастир (тепер тут лаврський Свято-Духівський скит). Пізніше до нього приєдналися й київські ченці.
"Пам'ятник монастиря Почаївського" розповідає, що у 1240 р. на лаврській горі оселилися подвижники.
Книга “Гора Почаївська” (1772 р.) константує, що у 1240 р. на лаврській горі з`явилася у вогняному стовпі Божа Матір і залишила там слід своєї Стопи. Із сліду Стопи Божої Матері пробилося цілюще джерело. У грамоті польського короля Августа ІІ 1700 р. Почаївський монастир називається давнім, чудотворним і православним з давніх давен.
У 1559 р. у маєтку Ганни Гойської за проханням господині зупинявся грецький митрополит Неофіт, який їздив до Москви. На подяку за гостинність він залишив Гойській давню ікону Божої Матері, яку віз з собою. Через 30 років від образа почало випромінюватися чудове світло. Сліпий від народження брат Гойської Пилип, коли приклався до святині, прозрів. Тоді Гойська з хресним ходом та співами перенесла ікону до Почаєва, влаштувала у 1597 р. для ченців, що жили по печерах та лісах, гуртожительний монастир при Успенській церкві та забезпечила його усім необхідним. Першим документально відомим ігуменом цієї обителі став преподобний Іов (помер у 1651 р.), відомий на той час на Волині подвижник. Багато сил віддав преподобний благоустрою та захисту монастиря від утисків, писав полемічні твори, був великим молитовником і аскетом, жив у печері.
Його мощі було віднайдено у 1659 р. Вони стали останньою з трьох головних почаївських святинь (крім сліду Стопи Божої Матері та ікони, подарованої Гойською).
Між 1720 та 1730 рр. монастир перейшов в унію, а в 1831 р. знову повернувся в лоно православ'я. Тут знаходилася резиденція Волинського Єпархіального архірея з Консисторією. У 1834 р. обитель “по многочисленности стекающихся в оную богомольцев, по великолепию ее церквей, обширности и огромности зданий” четвертою за рахунком серед руських монастирів отримала титул лаври.
У другій половині ХІХ ст. лавра стала великим релігійно-просвітницьким центром. Важливе значення в цьому відношенні мали видання тутешньої друкарні (за одними даними, вона була успадкована від Гойської, за іншими – виникла не раніше 1720 р.; у 1921 р. вивезена до США, де діє при монастирі Преподобного Іова Почаївського в Джорданвілі). У 80-х рр. ХІХ ст. при лаврі діяла двокласна церковно-парафіяльна школа, у 1890-1891 рр. – церковна училищна школа. У 1991 р. в обителі відкрилася богословська школа для підготовки священиків і псаломщиків у західноукраїнській єпархії
собор (1771-1783 рр., архітектор І. Гофман), корпуси келій, трапезна (ХVІІ-ХVІІІ ст.), дзвіниця (1861-1871 рр.), Троїцький собор (1906 р., архітектор А. В. Щусев, південне панно виконано за ескізом М. К. Реріха).
На західній околиці лаври розташовано монастирський готель. Біля готелю є місце для паркування прочанського та туристського автотранспорту. В офісі можна замовити екскурсії по обителі.
(з 1994 р. – Почаївська духовна семінарія). З 1996 р. лавра має Ставропігію та управляється через намісника, що носить сан архімандрита.
Ансамбль Почаївської лаври (ХV-ХІХ ст.) складають печери з підземними ходами, розташованими у три яруси (ХV-ХVІ ст.), Успенський собор (1771-1783 рр., архітектор І. Гофман), корпуси келій, трапезна (ХVІІ-ХVІІІ ст.), дзвіниця (1861-1871 рр.), Троїцький собор (1906 р., архітектор А. В. Щусев, південне панно виконано за ескізом М. К. Реріха).
На західній околиці лаври розташовано монастирський готель. Біля готелю є місце для паркування прочанського та туристського автотранспорту. В офісі можна замовити екскурсії по обителі.