Різдво Христове (25 грудня) у Карпатах. Традиції святкування Різдва у Карпатах
Усі діти Карпат з нетерпінням чекають початку колядування. Слово «коляда» походить від латинської назви «кален -ди» (перший день кожного місяця, зокрема січня, який особливо пишно святкували), може, відтіля прийшли до нас і уривки Сатурналій - обряд, відомий ще з ІХ ст., який залишився від римлян. Тамтешні хлібороби протягом тижня (з 17 по 23 грудня за старим стилем) гучно відзначали зимові свята, до яких готувалися заздалегідь: відгодовували жертовне порося, готували обрядові страви, відсилали один одному подарунки, організовували різні розваги.
Ця обрядодія безпосередньо пов'язана з покровителями врожаю, багатства - богом Сатурном та його дружиною Опс.
Але Сатурналіям передували Бруналії (з 24 листопада по 17 грудня - 24 дні - за кількістю літер греко-латинського алфавіту), що символізувало настання зими та завершення хліборобського року.
Першим та найбільшим святом у Карпатах вважається Різдво, котре збігається з 7 січня.
За церковним календарем - це народження Ісуса Христа. А ще раніше наші пращури відзначали уродини Сонця, в яке вони щиро вірували.
За дайбозькими уявленнями, це зустріч нового сонячного року, а звідси свято народження Сонця - визначне зимове свято, що об'єднувалося цілою системою обрядодій. Усі вони так чи інакше стосувалися завершення хліборобського циклу, що підтверджують численні ритуальні дійства (кутя, посівання зерном, заготовлення колосків для дідуха).
Народження Христа оспівав карпатський народ у своїх піснях - колядках та щедрівках.
Поруч із колядками, які славили бога Сонця - Коляду, з прийняттям християнства з'явилися нові пісні, які славили Ісуса Христа - сонце християнської віри. Спочатку колядували малі діти, потім ішли старші, а ввечері - парубочі ватаги, до складу яких входили: береза - старший серед колядників, звіздар - носив «звізду» (до речі, «звізда» має складатися з 7 кутів, а не 5 чи 6), міхоноша, дзвонар та інші, але не менше п'яти осіб. Вони колядували в хаті перед образами. Колядники вітали хазяїв, співали колядки. А ті пригощали їх яблуками, горіхами, печивом, цукерками. Були ще й дівочі ватаги, які колядували переважно увечері. Дівчата ходили з ліхтарем, який прив'язували до довгої тички, щоб здалека було видно: дівоча ватага йде. До хати не заходили, а співали під вікнами.
Колядувати починали не всюди в один і той самий день, наприклад, на Покутті діти йдуть колядувати вже на святвечір, на Слобожанщині та Гуцульщині - на перший день Різдва (25 грудня), коли в церкві скінчиться богослужіння, а на Поділлі йдуть колядувати вранці на другий день свят.
У Карпатах у день Різдва колись письменні міщани, дяки, школярі та церковні співці ходили по хатах з вертепом - це такий ляльковий похідний будиночок із двома поверхами.
На верхньому поверсі відбувалася дія у Вифлеємі, на нижньому - трон царя Ірода. Крім лялькової вистави, поширене було й таке дійство:
вертеп носили від хати до хати два пастушки, які розповідали дивну новину (народження Сина Божого), потім включалися живі герої народних вистав: три царі, які йшли поклонитися Сину Божому, Цар Ірод, Козак, Смерть, Чорт, Ангел. І часто завершувалася така вистава словами:
Дай вам, Христе-Боже, ключі небесні,
Щастя, здоров'я, прибутки чесні На полі,
на броді і на перевозі,
Хай Бог вам поможе удома, в дорозі.
Христос народився!
І мала прозвучати відповідь: «Славімо його!»
Полазник - так називали першого відвідувача хати у Карпатах на Різдво, Новий рік, Введення тощо.
Це пов'язано з так званою «магією першого дня» - вірою людей Карпат в щасливу або нещасливу прикмету.
Отож, стежили за тим, щоб першою до хати не зайшла жінка чи дівчина: такий візит вважався небажаним. Натомість вірили, що прихід особи чоловічої статі обіцяє щастя та добробут. Часто у ролі полазника виступали свійські тварини (вівця, коза, навіть кінь), яких урочисто заводили до хати та годували.
Від Різдва до Василя (1 січня) у Карпатах не годилося замітати хати та виносити з неї сміття, бо протягом тижня - за уявленнями наших предків - до оселі повертаються всі добрі духи-покійники, які після святої вечері збираються на покуті біля дідуха, а також на сіні, котрим притрушено підлогу. Люди у Карпатах не замітали осель, щоб не викинути разом зі сміттям доброго духа - свого щастя-долі.
І по сьогоднішній день збереглися Різдвяні карпатські приповідки:
Дми не дми, а вже не до ковбаси, а до яєць іде.
На Різдво обійдеться без паски, а про мак буде й так, а без олії не зомлію.
Не дивниця, що на Різдво метелиця.
Краще Різдво тріскуне, ніж пекуче.
Обійдеться на Різдво без свяченого, на Великдень без куті.
На зимові свята (колядки). Найбільш розповсюдженні в Карпатах колядки
Добрий вечір. Стародавня коляда.
Добрий вечір тобі, пане господарю, радуйся!
Ой радуйся, земле, Син Божий народився.
Застеляйте столи та все килимами, радуйся!
Ой радуйся, земле, Син Божий народився.
Та кладіть калачі з ярої пшениці, радуйся!
Ой радуйся, земле, Син Божий народився.
Бо прийдуть до тебе три празники в гості, радуйся!
Ой радуйся, земле, Син Божий народився.
Ой перший же празник - то Різдво Христове, радуйся!
Ой радуйся, земле, Син Божий народився.
А другий же празник - Василя святого, радуйся!
Ой радуйся, земле, Син Божий народився....
А третій же празник - Святе Водохреща, радуйся!
Ой радуйся, земле, Син Божий народився.
А що перший празник зішле тобі втіху, радуйся!
Ой радуйся, земле, Син Божий народився.
А що другий празник зішле тобі щастя, радуйся!
Ой радуйся, земле, Син Божий народився.
А що третій празник зішле всім нам долю, радуйся!
Ой радуйся, земле, Син Божий народився.
Нова радість стала. Стародавня коляда.
Нова радість стала, яка не бувала:
Над вертепом звізда ясна світлом засіяла.
Де Христос родився, з Діви воплотився,
Як чоловік пеленами, убого повився.
Ангели співають, славу й честь звіщають,
На небесі і на землі мир проповідають.
Давид виграває, в гуслі ударяє,
Чудно, дивно і предивно Бога вихваляє.
І ми теж співаймо, Христа прославляймо,
Із Марії рожденного смиренно благаймо:
- Просим тебе, Царю, небесний Владарю,
Даруй літа щасливії сего дому господарю.
Даруй господарю, даруй господині,
Даруй літа щасливії нашій славній Україні.
Христос ся рождає – славімо Його!