Шанс для поганої людини. Психотерапія в Карпатах, рекомендації курортної медицини Карпат.
Чому одні люди нам подобаються, а інші - ні? Відповідь, здавалося б, напрошується сама собою: одну людину ми вважаємо хорошою (розумною, доброю, приємною у спілкуванні), іншу – поганою (обмеженою, шкідливою, сварливою).
Але з чого складаються ці оцінки і наскільки вони справедливі?
Як показав досвід, враження про людину складається у нас досить швидко на підставі небагатьох слів, вчинків і навіть деталей зовнішності, які ми поспішаємо оцінити за шкалою «плюс або мінус».
І, виставивши одного разу таку оцінку, послідовно її дотримуємося, відбираючи з життєвого досвіду свідчення на її користь.
В одному з американських досліджень для спілкування з людиною були відібрані з її оточення два партнери - один свідомо їй симпатичний, інший - ні. Обидва були проінструктовані таким чином, що протягом дня їм належало адресувати цій людині певну кількість висловлювань - як приємних (комплімент, заохочення), так і неприємних (грубість, уїдлива колкість). Причому в рівній пропорції. Потім людину просили оцінити своїх партнерів. Виявилося, що думка про них залишилася незмінною. Похвали з боку симпатичного партнера приймалися зі вдячністю, характеризувалися як природний прояв його дружнього налаштування. На грубості людина дивилася крізь пальці: ну з ким не буває, можливо, виною тому поганий настрій, якісь особисті проблеми. В другому випадку картина була явно протилежною: похвали сприймалися з недовірою, шпильки - зі злістю та образою.
Хорошій (на нашу думку) людині завжди знайдеться виправдання, а у поганого майже немає шансу на реабілітацію, навіть якщо обидва поводяться однаково.
Тож задумаємося: а чи не поквапилися ми зі своєю однозначною оцінкою?
Можливо, оточуючі нас люди гідні більш тверезого погляду? А помірна критичність тільки допоможе в спілкуванні з приємними людьми. А якщо навіть в не дуже симпатичній людині побачити добре, чи не легше буде з ним знайти спільну мову?