Національний Парк Сколівські Бескиди та заповідник Тустань
Природні та історичні пам'ятки Карпат. У Сколівських Бескидах розташована одна з найцікавіших пам'яток Карпат, яка має велику історичну, археологічну та природну цінність із загальної кількості пам'яток пам'яток IX—XIII століть — це на скельний оборонний комплекс міста-фортеці Тустань біля с. Урич Сколівського району Львівської області.
У пасмі українських Карпат виділяється неповторною красою його регіон - Сколівські Бескиди.
У їх хвилях заховалося невеличке гірське село Урич Сколівського району Львівської області. 2005 року воно відзначатиме своє 500-ліття.
На околиці села стоять на чатах велетенські пісковики, що підпирають небо вже впродовж 25 мільйонів років. У IX—XIII ст. тут гомонів княжий град Тустань. Тепер на цих теренах розміщений Державний історико-культурний заповідник Тустань і рекреаційна зона (курорт Східниця) Національного природного парку Сколівські Бескиди.
Автомобільна магістраль Київ - Чоп веде до села Дубина, а звідти в'ється змійкою через чепурні бойківські села Корчин, Крушельницю, Підгородці. На цьому шляху Вас привітають легендарна гора Парашка яка і в літню пору хизується білосніжною маківкою, кришталево-плинний і норовистий гірський красень — річка Стрий. За 22 км вбік від магістралі лежить с. Урич. а звідти - рукою подати до заповідної місцевості - рекреаційної зони курорту Східниця.
| Ми будемо раді бачити вас у наших інтернет-спільнотах. Підписуйтесь на новини нашого сайту |
У селі Урич відкрито Музей історії Тустані. Заповідник і музей приймають відвідувачів щодня, крім понеділка і вівторка.
Урицькі скелі... Впродовж півтисячоліття за доби Київської Русі та Галицько-Волинської держави у IX—XIII ст. тут гомонів княж-град Тустань. Історія княжої фортеці — духовна, політична, воєнна, матеріальна — творилася 20-ма поколіннями Київської Русі. Але цей 500-літній пласт подій тривалий час залишався невідомим. Писемні джерела княжої доби не розкривають історії Тустані, не подають її назви, не вказують хронології забудови, імен будівничих, воєвод і князів. Галицько-Волинський літопис, що інколи політичні й історичні факти описує до дрібниць, не згадує її, хоча подібні фортеці не оминає. Чому Тустань опинилася поза пергаментними сторінками літопису? Цю таємницю ще належить розгадати.
Відтоді, коли жив професор Львівського університету Бальтазар Гакет, якого вважають першим дослідником урицьких скель минуло більше 200 років. За цей час стрімкі схили обстежували 23 науковці. Але кам'яні брили мовчали, Індійські пагоди, Зачарований замок ,Скам'янілі велети, Розбійників дім , 'оселя Довбуша —так по-різному називали дослідники Урицькі скелі.
А в Уричі камінь, і ковані в нім
Покої, і брами, і льохи;
Чи велетнів се, чи розбійників дім,
Не знає ніхто анітрохи.
(Іван Франко)
Відвідавши Урич, визначний український письменник Іван Франко занотував: А преціж у лісистих проваллях на схід від того села у величезних камінних бовдах якісь давні віки, якась старинна дивна запропавша культура записала твердими і глибокими буквами свої сліди. З яких часів, з якої доби походять ті сліди, яку ціль мали ті люди, що їх з великим трудом у скалі вижолобили, — о тім наші історичні записи нічого не кажуть...
Але коли саме жив замок? Яким він був?
Таємниця скель була розгадана після 25-річних (1971— 1996) археологічних досліджень, проведених українським Шліманом - Михайлом Рожком.
В історії світової архітектури не існує фортеці, подібної до Тустані, що зведена на скелі, висота якої близько 80 м. Це — унікальна пам'ятка дерев'яної наскельної забудови. У музеї історії Тустані експонується її графічна реконструкція, здійснена М. Рожком на основі зафіксованих і вивчених 4 тисяч пазів та врубів. За роки існування (IX—XIII ст.) фортеця пережила п'ять перебудов: з одноповерхової споруди виросла в п'ятиповерхову. З часу останньої письмової згадки про Тустань - 1565 рік - з покоління в покоління передавалася пам'ять про історію княжої фортеці. У переказах і легендах, що переходили від батьків до дітей, внуків і правнуків, події дещо перебільшувалися чи применшувалися, дещо перекручувалися, поволі губилися й забувалися.