Снігова людина у Карпатах — містика чи реальність?
Питання, чи існує снігова людина, непокоїть уже не одне покоління шукачів містики. Про зустрічі з карпатським єті назбиралася велика кількість народних переказів: його часто бачили у Карпатах- пастухи, лісоруби, опришки.
Ще на початку 70-х років із Києва на Гуцульщину вирушила велика експедиція фольклористів, яку очолював видатний український фольклорист Олександр Дей. На околицях Космача, а пізніше й на околицях інших гуцульських сіл, фольклористи записали цікаві оповіді про людей-велетнів, яких на Гуцульщині називають чугайстрами.
Це людиноподібні істоти, яких, за переказами, було багато в лісах Гуцульщини в 1728-1918 роках.
Їх зникнення випало на період закінчення Першої світової війни.
Після закінчення війни жителі гуцульських сіл знаходили в лісі двометрові скелети невідомих істот. Сумнівів не виникало, що це кістки легендарного єті. Снігових людей шукають у Карпатах і в наш час. 2010 року сюди приїжджали науковці з Німеччини під керівництвом Мартіна Ікрістова, які шукали снігову людину в селі Космач на Івано-Франківщині.
Чимало повідомлень про зустріч зі сніговою людиною надходить із села Космач Івано-Франківської області.
Одна із них трапилася 1994 року. На присілку Медвежому, в урочищі Томчучино, невідому істоту зустрів молодий чоловік Василь. Наближалася друга година ночі, але зоряне небо світило так, що було видно, як удень. Гуцул наблизився до лісу і раптом почув за собою кроки. Згодом кроки почали ставати гучнішими, чудовисько наближалося. Василь почав бігти і, коли відбіг на кількасот метрів, сховався за деревами. Згодом він побачив істоту, що була значно вища за людину, з довгою шиєю і невеликою головою. Хлопець злякався й побіг корчами вниз. Перебіг соляне джерело і став добігати до каплички в Медвежому. Забіг до каплички, впав на коліна і почав молитися.
Ззаду чувся сильний рев, здавалось, що валилося каміння з карпатських гір в потоки. Проте істота не бігла за хлопцем, певно, вона мала свою територію.
Пізніше подібна історія трапилась із молодим хлопцем, який вів коня з пасовиська до свого будинку. На одній ділянці тварина не захотіла йти далі. Хлопець не одразу зрозумів що сталося, аж поки не побачив перед собою снігову людину. Втім, вона за ним не побігла, а сама розвернулася і втекла.
Про карпатського монстра, якого бачили в різних місцях Космача, охоче розповідають старожили цього села.
Кілька років тому у лісі зник парубок, якого й досі не знайшли. Люди подейкують, що на нього міг напасти чугайстер.
Бачили снігову людину і в лісах Львівщини. Зустріч сталася в Мостиському районі цієї області 1926 року.
На польсько-українському кордоні, біля села Краковець, чоловік побачив велетенську істоту, схожу на мавпу. Тіло її було вкрите чорною шерстю.
Знайомство світу зі сніговою людиною почалося з того, що 1921 року поблизу гори Еверест відомий британський альпініст Говард Бері наштовхнувся на сніговому схилі на гігантські сліди. Відтоді вже багато десятиліть ведеться полювання на єті — невловиму снігову людину.
Єті шукали не лише в Карпатах, а й в інших гірських місцевостях світу. За весь цей час учені так і не змогли ні довести, ні спростувати факт існування цієї легендарної істоти. Рівно 45 років тому на півночі штату Каліфорнія у США була відзнята на відеоплівку снігова людина. Саме після цього випадку криптозоологія - наука, що покликана шукати тварин, які вважаються вимерлими, легендарними чи надто рідкісними, - дістала потужний поштовх. 20 жовтня 1967 року американці Роджер Паттерсон і Боб Грімлін у диких каліфорнійських горах відзняли найвідоміше у світі відео про єті.
Уже пізніше з'явилися коментарі деяких людей про те, що ця історія була від початку до кінця сфальсифікована. Ходили навіть чутки, що снігова людина, відзнята американцями, — то вдало підібраний, професійно зшитий костюм. Правда це чи ні — досі не відомо, оскільки є ті вчені, які не сумніваються у правдивості відео та реалістичності усіх рухів істоти, яка відзнята на плівку.
Ще й тепер науковці сперечаються між собою стосовно можливості існування снігової людини. Якщо вона є, то чому за понад сто років досліджень ніхто ще не зумів знайти стовідсоткові докази її існування? Проте ті, хто досі вірить у існування єті, пояснюють це телепатичними здібностями снігової людини відчували небезпеку за кілометри.
У XX столітті в СРСР було багато випадків зустрічей із невідомою твариною селян, мисливців та лісорубів. Пізніше в журналах та газетах неодноразово з'являлися статті про зустрічі альпіністів із загадковою істотою. Найбільше повідомлень про зустріч надходило з Гімалаїв. На це звернуло увагу керівництво країни, проблемою зацікавилась Академія наук СРСР. І вже 1958 року була створена комісія з вивчення проблеми снігової людини. Була організована експедиція в гори, яка, втім, ніяких слідів не знайшла, тож про снігову людину знову забули. Утім, її пошуки все ще тривають.
Спочатку люди знаходили тільки клаптики шерсті невідомого походження та робили гіпсові зліпки гігантських слідів, пізніше були кисть і скальп снігової людини, а ще пізніше - навіть тіло!
Історія скальпу бере початок з 1962 року, коли взимку монахи вбили снігову людину. Відтоді залишився тільки скальп, який донині показують відвідувачам музею. Щодо тіла, то 1997 року заморожений труп снігової людини демонстрували у Франції, у місті Бурганеф, на провінційному ярмарку. Його привезли з Китаю, а викопаний він був із-під снігової лавини вТібеті. Але згодом тіло вкрали. Дослідники, на жаль, так і не встигли провести експертизу тіла, і залишилися тільки фотографії. А люди, що знайшли єті, раптом безслідно зникли після того, як фотографії снігової людини з'явилися у пресі.
Останнім часом тема снігової людини стала такою популярною, що в Україні, в Карпатах, теж почали проводити пошукові експедиції.
Втім, відповіді на, мабуть, головне питання криптозоології — існує снігова людина чи ні — можливо, так ніколи і не знайдеться. А суперечки між ученими триватимуть надалі. Але одне можна сказати точно — люди віритимуть у легенди, адже легенди не вмирають, тому що світ сповнений таємниць.