Стародавні карпатські фольклорні байки.
Перебірливий.
Хлопчик сіпає матір за рукав:
- Мамо, хочу їсти.
- То напийся води.
- Не хочу води, хочу хліба.
- А трясця твоєму батькові, то ти ще будеш харчами перебирати?!
Не туди потрапив.
Якось посеред ночі бідний селянин почув шарудіння в коморі. Піднявся з лежанки і туди.
Дивиться: продерта солом'яна стріха і в коморі шастає злодій.
Побачивши хазяїна, злодій кинувся до дірки і кулею вилетів надвір. А бідняк стоїть собі та руками розводить:
- Тут і самому вдень нема чого взяти, а він хоче щось уночі знайти.
Як раніше чоботи носили.
Читайте також:
Словник закарпатських діалектних слів розмовної лексики
-От колись,- каже старий онукові,- ми по десять років одні чоботи носили. А ходили далеко, із села в село, із міста в місто, роботу шукали.
- А як же ви їх носили?- запитує онук.
- Та як? Від села до села верст із тридцять на плечах пронесеш, а як до хазяїна в хату – то у нових чоботях.
Навіщо хліб.
- Бабуню, дайте окраєць хліба.
- А навіщо?
- Та сало доїсти.
Скільки було гусей.
Якось навесні Грицько зустрів на дорозі Пилипа з торбою в руці та й запитує:
- Послухай, приятелю, куди це ти йдеш?
- Іду до пастухів, хочу їм на літо віддати своїх гусей пасти.
- А багато у тебе тих гусей?
- Та білих жодної, та й чорних трохи менше.
Цінна знахідка.
Йшов дорогою чоловік, знайшов підкову, зрадів і сказав:
- От якби ще три підкови знайти та одного коня, ото було б щастя!..
Дворянин.
Коли за царя був перепис населення, то прийшли до одного селянина, питають, якого він «сословія», нібито не бачать, що він мужик. А той запалює люльку і каже:
- Дворянин!..
А ті, що прийшли, витріщили очі й питають сердито:
- Який же ти дворянін?
- А як же,- відповідає селянин,- хати у мене немає, то я у дворі живу. От, значить, я і є дворянин.
Ближче до вітру.
Дуже бідно жив селянин. Ніколи він не мав вдосталь хліба. А хата його стояла внизу під горою. І от він ту хату продав, перейшов жити-на саму гору.
- Чого це ти? - питають люди.
- Та,- відповідає він,- ніколи там унизу немає вітру, ніколи нічого не можна провіяти.
Якби було що...
- Діду, це ви?
- Я.
- Що везете?
- Та ось мішечок...
- Куди?
- До млина...
- Ох-хо-хо. Мені вже теж давно до млина треба. Прямо до зарізу. Оце хоча б і двома хурами повіз... Якби було що...
Пообідали.
- Тату! Тату! Ідіть обідати!
- А що мати варила на обід?
- Та нічого!..
- Ну, то обідайте собі на здоров'я, а як щось залишиться з обіду, то я, мабуть, добре повечеряю...
Покумалися.
Бідний чоловік, сподіваючись, що поживиться від багатого, вирішив узяти його за кума. Якось на святого Миколая гукає багатий до бідного:
- Куме, зайдіть, та посидимо!
Заходить бідний, сподіваючись хоч чарчину випити, бо вдома не було чого й попоїсти, не те що випити. От і каже багатий кум своїй жінці:
- Стара, дай нам щось перекусити.
Подає жінка окраєць житнього хліба і два кислі огірки. Набирає багатий кум кухоль води, п'є сам і припрошує бідного кума:
- Пийте, куме, та уявляйте, що це горілка.
Випив бідний кум раз, другий, за третім разом у нього вже почав язик заплітатись. А далі плюнув у кулак, розмахнувся та як зацідить багатому в зуби:
- Уявіть, куме, що я вже п'яний.
Щедрий пан.
Під'їхав пан до косарів та й питає:
- Як ся маєте? Як поживаєте?
- Та маємось ми добре, а живеться не дуже, економ скоро голодом замучить.
- Що ж, він їсти не дає, чи що?
- За кухоль води доводиться працювати.
- Ах він, сучий син! - обурився пан.
- Завтра ж накажу по два давати! - Цьвохнув батогом і поїхав насвистуючи.