Сучасна магія Карпат, якою вона є.
Ми живемо у магічному світі. На дворі XXI століття, а у карпатських домівках ворожать, відробляють, привертають, замовляють абощо. Майже в кожному карпатському селі вам покажуть, де живе відьма або знахарка - і це сьогодні точно така звичайна реальність, як смартфон у кишені.
Хтось з туристів скептично посміхнеться, хтось боязко перехреститься - а справжній науковець візьметься дослідити цей феномен. Адже магія у Карпати прийшла до нас з глибини віків, і за кожним віруванням та ритуалом стоїть тисячорічна традиція, глибокий культурний шар.
Вчені етнографи вивчають Карпати багато десятків років, проходять в експедиціях десятки кілометрів Карпатами,
спілкуються з десятками ворожок, відьом, мольфарів, знахарів, і тому відповідально заявляють - українська магія існує, і значно ближче, ніж думають люди.
Карпатська культура і етнос має чимало загадкових, неоднозначних, подеколи дивних і навіть страшних атрибутів, здається, що жодному сценаристу голлівудського фільму жахів нічого подібного й на думку не спало б. Туристам у Карпатах доводиться бачити їх на власні очі, дещо - чути з перших уст.
Тему карпатської народної магії за радянських і пострадянських часів вивчали, на жаль, досить поверхово й упереджено.
Зарозуміла наука мало цікавилася забобонами, пережитками, віруваннями та повірями, а маскультура (література, кіно тощо) на їх підґрунті створила власне, цілком нове й самобутнє явище, яке переважно не має нічого спільного з духовним життям наших предків.
Сучасні урбанізація та глобалізація якщо ще не призвели, то невдовзі можуть привести до того, що усна народна творчість, мистецтво окремих етносів і етнічних груп відійдуть у минуле.
Не варто суб'єктивно оцінювати и ці процеси, однак саме з окреслених причин і постає необхідність збереження самобутніх явищ культури Карпат.
Незважаючи на те, що Карпати повсякчас були ласою здобиччю войовничих сусідів, зберіглося кілька замкнутих етнографічних регіонів, побут яких і до донині повниться унікальними віруваннями, обрядами й ритуалами.
Зокрема, у деяких карпатських селах, якщо доведеться зустрітися в лісі з вовком, стають навколішки й проказують старовинну словесну формулу: «Аля-вовк!»
Виявляється, «аля» готською означає родову приналежність, тобто «ми, всі», або ж звертання до божества, визнання вищості його природи над своєю, покору.
Населення нашої країни здебільшого християнізоване, тому все, що виходить за межі християнської моралі чи християнського світогляду, часто спричиняє осуд і заперечення. Певною мірою це стосується античності, дохристиянської світової культури, елементів культури бароко і навіть, що цілком парадоксально, аспектів сучасної постмодерної культури Карпат.
Необхідно зважати, що вивчення історії та культури рідного народу не має зводитися лише до констатації воєн, смертей, геніальних убивств і політики про які дізнаємося зі сторінок підручників середньої школи. Історію й культуру творять щомиті звичайні люди, які сіють хліб у безкраїх степах, та горах Карпат, пасуть овець на полонинах, виховують дітей...
Біда в тому, що ці творці повсякчас відходять у кращий світ, забираючи із собою зерна народної мудрості, правічного знання, яке впродовж тривалого часу замовчували або ж ігнорували, оскільки його витісняла нав'язувана нам чужа і штучна ідеологія совєтів. Спробою очищення магічних джерел українського світогляду від мулу, нанесеного невблаганним часом, є останні роки національного відродження, відродження етносу і культури.