У високогір'ї Карпат зацвів рододендрон (червона рута). Фото
На висотах субальпійського пояса Чорногірського хребта Карпат сьогодні можна зустріти мільйон яскраво-червоних альпійських троянд.
Про Чорногору.
Чорногора - це найвищий гірський масив Українських Карпат, що розташований у межах Івано-Франківської і Закапатської областей.
Чорногора обмежена на заході долиною ріки Чорна Тиса, на півночі - ріки Яблуниця, на північному сході - рік Прут, Арджелюжі та Ільця, на сході - ріки Чорний Черемош, на півдні - рік Шибений, Стоговець та Біла Тиса. Масив займає площу близько 1270 км2 і має протяжність близько 52 км. Серед найвищих вершин Чорногори - Говерла (2061 м н.р.м.), Бребенескул (2035 м н.р.м.), Піп Іван Чорногорський (2028 м н.р.м.),
Петрос (2020 м н.р.м.), Гутин Томнатик (2016 м н.р.м.) та Ребра (2001 м н.р.м.).
Чорногора практично повністю сформована із флішових порід, за рахунок чого головний хребет вирізняється гребінчастим профілем із часто розлогими вершинами. Він має протяжність близько 35 км і ширину близько 3 км. Його особливістю є також відокремлене положення гори Петрос із її відрогами. Від головного хребта відходить кілька відрогів, зокрема відріг гір Рогнеска-Павлик-Шешул-Веснарка, хребет Шпиці,
хребет Кедруватий-Погорілець, хребет Розшибеник і відріг Смотрича. Окрім того, до Чорногори належить і кілька прилеглих нижчих гірських масивів, зокрема комплекси гір Гостра Клева й Кострич, Кукул та Озірний, Козьмеска-Маришевська-Косарище, а також хребти Стайки і Скорушний.
За зональним поділом у межах Українських Карпат, Чорногора належить до холодної та помірно холодної зон.
Зокрема, на Чорногорі сніг доволі часто затримується аж до червня. В усіх інших аспектах клімат Чорногори подібний до решти високогірних регіонів Карпат.
В высокогорье Карпат зацвел рододендрон (червона рута)
Саме на Чорногорі, завдяки наявності найбільшого градієнту висот, відмічено чи не найбільше видове багатство флори. Тут сповна представлені всі 5 висотних поясів рослинності, що мають приблизно ті самі межі, що й в Українських Карпатах загалом: субмонтанний пояс сягає 600 м н.р.м., нижній монтанний -1200 м н.р., верхній монтанний - 1550 м н.р.м., субальпійський - 1800 м н.р.м., альпійський - 2061 м н.р.м.
Про карпатский рододендрон (Червона Рута)
В українських Карпатах цвіте особливий вид. Він дуже рідкісний та занесений до Червоної книги.
Побачити ці квіти у всій красі щастить далеко не всім. Треба потрапити у той самий момент та забратися високо в гори Карпат.
З кожним червневим ранком їх стає все більше. Аж поки найвищі карпатські узгір’я не вкриються дивовижним квітучим килимом.
Поки не приберуться у найкрасивіші наряди щорічного свята карпатської природи – цвітіння Червоної рути.
Рододендрон східнокарпатський, або миртолистий має лікувальні властивості і сильний запаморочливий запах.
Побачити цвітіння можна лише високо в горах Карпат. Природно він не росте на рівнинах. Може й тому цій квітці приписують магічні властивості, називають її чаклунською.
Для горян це особлива рослина, яку називають червоною рутою, її люблять і шанують, оспівують у народній творчості. У старій українській легенді розповідається про квітку, яка лише раз на десять років зацвітає червоним кольором.
Легенда про карпатський рододендрон (червону руту)
У гуцульського майстра-різьбяра Бербенюка росла донька Анничка. Вже й на порі стала.
А що старий майстер був удівцем, то він ревно оберігав доньку від зазіхань легенів, боявся видати заміж в інше село і залишитися самотнім.
Вона ж покохала Василя із сусіднього села. Вони почали крадькома зустрічатися.
Одного разу старий майстер, тільки-но Анничка вийшла з хати, крадькома пішов за нею. Коли молодята зустрілися на краю крутого кам’янистого схилу і припали одне до одного в поцілунку, Бербенюк вийшов зі своєї криївки та пішов до них. Злякалися молодята.
Дівчина вивільнилася з обіймів легеня і кинулася бігти вниз крутим схилом.
– Анничко, там круто! – у страху і розпачі закричав батько. Та було пізно: дрібне каміння ковзнуло під ногами дівчини, і вона полетіла в прірву.
Гори підхопили той вигук Василя і ніби зітхнули глибоко: "Там круто… круто… руто… руто… о-о-о!" Засумував хлопець, сів на плескатий камінь і жалібно заграв на своїй скрипці. А гори ніби зітхнули, і вчувся в тім зітханні знайомий голос:
то Анничка радила йому нарвати жовтого листя з найближчого кущика, зварити відвар і напитися.
Замовкла і скрипка. Хлопець нарвав листя з того кущика та зробив так, як радив рідний голос. Напився тричі відвару з листя і все забув. Запам’ятав єдине слово – "рута".
За карпатськими переказами, раз на десять років той жовтий кущ квітів рути цвіте червоним. І якщо знайти таку квітку, можна причарувати того, кого кохаєш.