Екскурсії Карпатами та Західною Україною. Урицькі Скелі та фортеця “Тустань” в горах Карпат, на Львівщині
Село Урич, що розкинулось у Сколівських Бескидах, та на березі річки Урічанки, І. Франко назвав одним з «Богом і людьми забутих куточків світу, в котрих, здається, ніколи не було і не буде якого-небудь живі шого життя, руху». Утім, український класик помилився: у давнину через це місце проходив один з головних торгових шляхів, що поєднував Київську Русь із Європою. За часів, коли жив І. Франко, це було невідомо, але скелі із залишками укріплень справили на нього таке сильне враження, що в 1884 році поет написав:
А в Уричі камінь, і ковані в і нім
Покої, і брами, і льохи;
Чи велетнів се, чи розбійників дім,
Не знає ніхто анітрохи.
Щоб побачити Урицькі скелі, треба дістатися долини, де зливаються потоки Церковний, Гусячий і Воронячий.
Тут ланцюгом простяглися дев'ять скельних угруповань. Найвідоміші з них — Камінь, Гострий Камінь, Мала Скеля, Жолоб. Деякі скелі під впливом вивітрювання перетворилися на загадкові скульптури: «Чотири велетні», «Три пальці»,
«Чотири списи», «Орел». Про ці витвори природи складено чимало легенд.
Найбільші скельні групи вкриті численними загадковими слідами та знаками-петроґліфами, що залишилися з І тис. до н. е., коли на Урицьких скелях існувало фракійське святилище. На скелі Камінь учені виявили 270 петроґліфів, більшість з них — символи бога Сонця.
Карпатська фортеця Тустань — джерело унікальних археологічних знахідок.
Тут було знайдено чимало наконечників стріл для луків та арбалетів, бронзову булаву, складний хрест для зберігання святих мощів, чоловічі персні та бойові сокири. А на дні цистерни для води на археологів чекав горщик IX ст. За часів Галицько-Волинського князівства на Урицьких скелях стояла карпатська фортеця Тустань — одне з укріплень, що захищало південно-західні кордони Київської Русі та як митниця контролювало торгові шляхи до Європи. Це підтверджують знахідки арабських дирхемів, які були в обігу в ІХ-ХІ ст.
До речі, назву «Тустань» пов'язують саме з митницею; вона походить від словосполучення - ту стань:
тобто кожен, хто приходив сюди, повинен був стати, зупинитися й сплатити данину, і лише тоді йти або їхати далі. В давні часи дерев'яна фортеця розміщувалася на трьох основних скельних групах: Камінь, Гострий Камінь, Мала Скеля. Скелі Жолоб, імовірно, служили за сторожовий пункт. Загальна висота фортеці становила близько 80 метрів. Потрапити до неї можна було через єдині східні ворота, які мали підйомний міст. На Камені було влаштовано дві цистерни для води. Фортеця багато разів страждала від пожеж, але потім відновлювалася й ставала ще неприступнішою.
Карпатська фортеця Тустань уперше згадується в літописі 1340 року,
а в літературних джерелах XVI ст. згадка про неї датується 1240 роком.
Проте археологи встановили, що це місто-фортеця виникло значно раніше — у IX ст.
У грамоті Папи Римського Боніфація IX від 15 травня 1390 року Тустань згадується як прикордонна фортеця, через яку експортували сіль, видобуту в Дрогобичі та околицях. Остання відома письмова згадка про неї датована 1565 роком; на той час країни Центральної Європи почали розробляти власні поклади солі, лінія польського кордону просунулася на схід, Тустань втратила своє значення. Утім, з XVIII ст. руїни фортеці стали привертати увагу туристів і шанувальників історії.
Урицькі скелі не обійшли увагою також кінематографісти. У 1970 році мешканці с. Урич брали у часть у зйомках художнього фільму «Захар Беркут» за однойменною повістю І. Франка.
Скелі Тустані пам'ятають і багатьох видатних людей. Тут у різні часи побували Данино Галицький, Казимир Великий, Бальтазар Гакет, Іван Вагилевич, Антін Бельовський, Антін Петрушевич, Корнило Устиянович, Іван Франко, Леся Українка.