Сьогодні - 6 грудня у Карпатах відзначають свято Святого Миколая
Цього дня у Карпатах святкують очікуване всіма дітьми свято - Миколая. У перекладі з грецької Миколай означає «перемагаючий народ».
Святий Миколай жив близько 1700 років тому у Мир-Лікійській місцевості в Малій Азії, його батьки, Феофан і Нонна старанно і з любов'ю виховували свого одинака. Отримавши спадок, Миколай роздав його бідним. Обрання Миколая єпископом міста Міри в Лікії супроводжувалося знаменнями і видіннями. На період правління імператора Костянтина припадають численні розповіді про заступництво Миколая за несправедливо засуджених, про дива, які він творив за життя і після смерті. За переказами, він допомагав найчастіше таємно, особливо тим, хто соромився просити. Миколая вважають покровителем дітей та заступником рибалок і моряків, усіх тих, хто потребує його захисту.
Резиденція Святого Миколая в Карпатах
На честь Миколая у Карпатах збудовано чимало храмів, до нього в молитвах звертаються мандрівники та подорожні.
Належить Миколай Чудотворець до так званих святителів (церковних ієрархів). В Карпати культ Миколая прийшов водночас із прийняттям християнства. Святий Миколай у нас завжди був покровителем і заступником усіх дітей. А оскільки він був втіленням кращих моральних якостей,
то був і вимогливим навчителем. Тому батьки часто зверталися до образу Миколая як мудрого наставника дітей, і особливо перед святом нагадували дітям про те, що вони мусять бути чемними та побожними.
У цей день діти чекають на нього з особливим нетерпінням: вони знають, що за їхню слухняність та працьовитість святий Миколай принесе їм безліч подарунків. Тож намагаються бути протягом усього року саме такими: нелінивими, доброзичливими, старанними та чемними.
Звичай обдаровувати дітей уночі проти св. Миколая (з 5 на 6 грудня) існує в Карпатах століття, а також є чи не у всіх християнських народів.
Ця добра традиція прийшла в Карпати з Європи й утвердилася на західних землях, де в цей день печуть спеціальне печиво «миколайчики» та частують ним усіх дітей. Існує повір'я, що Миколай кладе подарунки слухняним дітям під подушку. За іншою версією - у глиняний полумисок, який увечері, перед сном, діти ставлять на підвіконня. Одне слово, у кожної місцевості свої традиції: діти знаходять подарунки і в чобітку, який заздалегідь ставлять біля порога кімнати, і в шкарпетці на стільчику біля ліжка, а інколи - просто на столі.
Подарунки один для одного у Карпатах готують і дорослі. Вони дарують їх тим, хто протягом року не скупився на добрі справи.
Про повагу, з якою ставилися до Миколая в народі, говорить і те, що майже в кожній домівці були його ікони, бо він захищав усіх бідних та знедолених.
У Карпатах стежили ще й за такими речами: хто першим прийде вранці (на Миколая) до хати, той буде першим «полазником»,
і звичайно ж, бажано, щоб це була не жінка. Не дуже добре, якщо в цей день хтось інший, а не господар, перейде через подвір'я першим.
Тому кожний господар у цей день (а також на Різдво, Новий рік) встає раніше, ніж завжди, та йде поратися біля худоби, примовляючи слова подяки, звернені до Бога.
Після Миколи повсюди у Карпатах починалися молодіжні вечорниці. Коли ж починався Великий піст, вечорниці припинялися - гріх.
Розрізняли вечорниці й досвітки. Якщо дівчата й хлопці йшли додому опівночі (з першими півнями), - це вечорниці; якщо ж, бувало засиджувалися аж до третіх півнів (3-4 година), то це були досвітки.
Карпатська народна пісня:
Ой хто, хто Миколая любить
Ой хто, хто Миколая любить,
Ой хто, хто Миколаю служить,
Тому святий Миколай (2)
На всякий час помагає.
Миколає!
Ой хто, хто спішить в твої двори,
Того ти на землі й на морі
Все хорониш від напасти, (2)
Не даєш в гріхи упасти,
Миколає!
Ой хто, хто к ньому прибігає,
На поміч його призиває,
Той все з горя вийде ціло, (2)
Охоронить душу й тіло.
Миколає!