Замок Нойшванштайн. Німеччина. Найкрасивіші замки та палаци Європи, які слід відвідати українському туристу. Замок Нойшванштайн (нім. Schloss Neuschwanstein, "Нова Лебедина скеля") гірський замок баварського короля Людвіга II у південно-західній Баварії.
Замок Нойшванштайн зовсім не поспішає відкривати свої таємниці всім на огляд. Всім тим, хто прагне зрозуміти таємничий сенс речей, вже з найперших кроків стає зрозуміло, що будувався замок не для повсякденного життя і навіть не для розваг. У цьому, не схожому на інші замку, немає позбавлених смаку, або звичних натюрмортів, немає сцен полювання і традиційних сімейних портретів. Все це замінено сценами з легенд і міфологічними героями, а іноді й історичними персонажами. І, як не дивно, але всі картини, що знаходяться в замку Нойшванштайн, підпорядковані одному задуму.
І задум цей досі ще залишається загадкою. Одним із ключів до цієї загадки є легенди.
Наприклад, в розпису, якою прикрашені стіни замку, зустрічаються герої західноєвропейських переказів про лицарів Круглого столу і про короля Артура. Також зустрічаються і персонажі скандинавського епосу. Але Баварський король Людвіг не ставив перед собою завдання донести зміст легенд.
Для передачі свого власного задуму він брав тільки найяскравіші моменти легенд. А задум цей стає трохи зрозумілим тільки тоді, коли починаєш ближче знайомитися з замком. Він складається з окремих деталей, немов у величезній мозаїці.
У 1869 році король Людвіг розпорядився почати будівництво по-справжньому казкового лицарського замку, стіни якого він замислив розписати сценами з опер улюбленого Ріхарда Вагнера, а також картинами на теми німецької міфології.
На горі Югенд, в одному з наймальовничіших куточків, були руїни двох маленьких замків.
Це місце вибрав Людвіг II для будівництва свого "Нового замку Хохеншвангау" і тільки після смерті короля він став називатися Нойшванштайн.
Напевно, не випадково замок Нойшванштайн, попри свої значні розміри, здається театральною декорацією, адже будувався він під керівництвом знаменитих театральних художників Георга Дольмана і Крістіана Янка. Зведення замку почалося в 1869 році під суворим контролем самого короля. Мати короля була незадоволена будівництвом нового замку, парламент країни намагався всіляко скоротити витрати на нього, але Людвіг, незважаючи ні на що, наполегливо йшов до мети – втілити в життя свою мрію. Як тільки стало можливо, Людвіг перебрався жити в замок Нойшванштайн, фактично ставши його відлюдником.
Будівництво було розпочато в 1869 році за проектом Крістіана Джанка. Всього в замку міститься понад 360 залів. До смерті короля в замку вдалося завершити тільки 14, потім роботи були припинені.
Замок був обладнаний за останнім словом техніки того часу. У кімнати короля провели центральне опалення, туалети замку обладнали системою зливу, на кожному поверсі були крани з водою, на кухні - з гарячою і холодною. Для виклику слуг король користувався електросигналізацією, а на третьому і четвертому поверхах були встановлені телефони.
У замку є склепінчастий вестибюль у формі трапеції, на підлозі складена з двох мільйонів камінчиків мозаїка, що зображає тваринний і рослинний світ Баварії.
У їдальні фрески ілюструють легенду про Тангейзера, розписи в спальні співають гімн Тристану та Ізольді. Велика кількість золота, прикрас і лебедів створює важку і помпезну атмосферу.
У 1886 році замок відкрився для відвідувачів. З розташованого неподалік мосту Марії відкривається чудовий краєвид на замок Нойшванштайн. Він став джерелом натхнення при будівництві замку Сплячої красуні в Паризькому Діснейленді.
Цікаві факти:
Щороку близько 1,3 млн осіб відвідують замок Нойшванштайн. Влітку через кімнати, призначені для короля-одинака, проходить близько 6 тис. відвідувачів.
Наприкінці Другої світової війни частина золота Рейхсбанку (центральний банк Німецької імперії, а пізніше - Веймарської республіки та Третього Райху) зберігалася в замку Нойшванштайн. В останні дні війни золото було вивезено в невідомому напрямку. У замку також зберігалися вкрадені коштовності, картини, меблі, які призначалися для особистої колекції Гітлера.
Сучасники стверджували, що над виготовленням дерев'яного ліжка для Людвіга II протягом чотирьох з половиною років працювали 15 майстрів - різьбярів. Внутрішнє оздоблення замку являє собою суміш різних архітектурно-художніх стилів, поєднання мавританських, готичних і барокових елементів.
Тут і колони-сталактити, і тронний зал в декадентсько - візантійському стилі, і співочий зал з вишуканим освітленням, що призначався для постановки вагнерівських опер. Між стелею і підлогою Тронного залу ширяє в замку позолочена люстра у формі королівської корони. Люстра-корона була дуже важкою. Навантажена 96 товстими свічками, вона важила близько тонни й опускалася за допомогою лебідки.
У залі "Христос у славі" одна з картин зображує святих апостолів-носіїв божественного закону, інша проповідників віри та закону всіх часів і народів: Гермеса, Заратустру, Солона, Ману, імператора Августина.