Подорож святими, сакральними місцями західної України.
Зарваниця – сакральне місце, що за своїм релігійним та історичним значенням – поряд з Києво-Печерською, Почаївською та Святогірською лаврами – вважається провідним християнським центром України.
За народними переказами, назву населеного пункту пов'язують власне з появою чудотворного образу. Ще у ХІІІ ст. у цей мальовничий подільський куточок над річкою Стрипою доля привела монаха, який тікав зі спустошеного татарами Києва. Шлях був неблизьким і нелегким. Втративши останні сили, чернець заснув у лісі. Уві сні йому з'явилась прекрасна жінка, а коли ж прокинувся, то побачив джерело, а над ним – ікону Божої Матері з маленьким Ісусом на руках.. Місце, де монаха "зарвав", тобто, похилив сон, назвали "Зарваницею".
Згодом монах збудував капличку, де поставив образ Божої Матері. Почувши про чудесну появу Богородиці, сюди почали приходити й поселятися люди. Проте невіруючий теребовлянський князь Василько почав їх переслідувати. Дуже скоро він тяжко захворів. Коли не допомогли ліки, послав за ченцем та іконою. Але чернець відповів, що князь має сам навідатися до каплички. Василька на ношах принесли до ікони, він покаявся, випив води з джерела й зцілився. На знак подяки князь наказав побудувати для ікони велику церкву. Тоді ж було засновано й монастир. А чернець так і лишився жити в печері. Нині у Зарваниці у прозорій скляній келії стоїть його воскова фігура, і прочани кидають туди записки зі своїми побажаннями.
Перша письмова згадка про Зарваницю датується 1458 р. У XVII ст. її кілька разів спустошували турки й татари. Згоріли не тільки селянські оселі, а й церква та монастир. Однак ікону Божої Матері вдалося врятувати. У другій половині XVIII ст. власник села граф Мйончинський спорудив u1074 вчетверте з часів заснування села храм Пресвятої Трійці. До цього мурованого храму й було перенесено ікону Божої Матері та ще один чудотворний образ - Розп'ятого Спасителя. Львівський митрополит Атанасій Шептицький привіз до Зарваниці маленьку золоту корону, яку поклав на образ Христа.
У 1867 р. Папа Римський Пій ІХ надав іконі Зарваницької Богоматері відпустового статусу. Тобто та людина, яка прийшла їй поклонитися, може отримати особливу ласку від Бога.. Відпуст – це місце, де грішник, який розкаявся та сповідався священику, може отримати остаточне прощення гріхів. Біля джерела, над яким стояла знаменита ікона, у 1894 р. селяни вимурували каплицю. Великої шкоди Зарваниці завдали війни. Під час Першої світової, у 1916 р. знову було спалено частину села й монастир. Але через 6 років митрополит Андрей Шептицький дав кошти на відбудову Святотроїцького храму.
Церква та монастир зазнали наруги й за радянських часів: спалили дерев'яну монастирську церкву, знищили й монастир, у храмі влаштували склад. Капличку над чудотворним джерелом за наказом влади підірвали вибухівкою, а саме джерело обгородили колючим дротом і влаштували тут смітник.
Чудотворну ікону переховували у себе місцеві мешканці. У 1988 р. вони передали її до храму Пресвятої Трійці. Тільки у 1991 р. капличку почали відновлювати, а джерело очистили. І Зарваниця почала відроджуватися. На честь 2000-ліття Різдва Христового було збудовано цілий комплекс споруд: собор Зарваницької Матері Божої, надбрамну церкву Благовіщення, чотириярусну дзвіницю заввишки 75 м, співоче поле – майданчик на 50 тис. глядачів, а на території монастиря – церкву Різдва Пресвятої Богородиці. Перед собором встановили архітектурну композицію ікони Матері Божої Зарваницької.
22-23 липня 2000 р. у Зарваниці відбулася перша після відбудови велелюдна проща. У червні 2001 р. перед зарваницькою іконою молився сам Папа Римський Іоан Павло ІІ. Для цього ікону спеціально привозили до Києва.
За два дні перед Великоднем, у Страсну п'ятницю, в Зарваниці дорослі та діти приходять на театралізоване дійство "Хресна дорога". Уже кілька років підряд семінаристи Тернопільської духовної семінарії ім. Йосифа Сліпого разом з молодіжними християнськими організаціями відтворюють на імпровізованій сцені останні години земного життя Ісуса. Після цього дійства бажаючі самі або разом зі священиками, зі свічками в руках піднімаються символічною хресною дорогою, роблячи через кожні кілька метрів невеликі зупинки. Таких зупинок - 14. І кожна символізує якийсь епізод біблійної хресної дороги Ісуса. До речі, пройти символічну хресну дорогу в Зарваниці можна не тільки перед Великоднем, а в будь-який час, коли прибувають прочани і хочуть відбути цей ритуал.
Тепер Зарваниця діє як Всесвітній Марійський відпустовий центр. До неї йдуть прочани з усього світу.