Матінка-земля. Земля таємний оберіг українського народу.
Наші предки у Карпатах все своє життя супроводжували ритуальними діями, піснею, танцем... В українських духовно багатих обрядах відтворено світогляд народу, його національну самобутність, добру лагідну душу.
Мольфари Карпат говорять: "Якщо хочеш зародити здоровий рід, треба відродити все потоптане, забуте, відродити свої корені".
Людина - це часточка природи, і тому життя в гармонії з нею допомагає зрозуміти своє місце у цьому світі. Як природа допомагає нам, так і ми повинні допомагати природі: обробити землю, посадити дерева, квіти, прочистити джерело. Наші предки у Карпатах знали, що життя підпорядковане природним ритмам. Вони розуміли, яку важливу роль для людини відіграє середовище, в якому вона живе. Воно повинно охороняти людину, не завдавати їй шкоди. Тому попередні покоління Карпат і створили багато переказів, звичаїв, обрядів, пов'язаних з вірою у те, що нас оберігають земля, вода, вогонь, а також обереги, створені нами самими.
Мольфари Карпат виготовляючи обереги, вкладаючи у 'їх творення свою душу, добираючи відповідні орнаменти, вони тим самим роблять їх магічними.
Будьмо у гармонії з собою і з
тим світом, який нас оточує.
Земленько! Цілющої водиці і
любові світле джерело,
ти моєї долі чарівниця —
я ж твій голос і твоє зело.
Із твоїх глибин я виростаю,
живлюсь соком і теплом твоїм,
сили і наснаги набираюсь,
мов травинка рано навесні.
В. Вихруш.
Земля у Карпатах, здавна була таємним оберегом, її називали матінкою, годувальницею, бо вона дає все, що потрібно людині.
Ще у 14 ст. українці сповідалися Землі, бо вона свята, і зберігала таємницю сповіді. Землею клянуться. Ця клятва є найсильнішою та найвищою у всіх слов'ян. Ще до цього часу збереглися примовки: "Клянуся святою землею", "З'їж грудочку землі - тоді повірю".
Наші предки у Карпатах обожнювали землю, хоча Богині землі у нас не було (в греків нею була Гея).
Свята земля, святе і все, що на ній родить, тому і всяка їжа повинна шануватися, як Дар Божий. Тож і не марнували їжу наші карпатські предки, бо вона здобувалася тяжкою працею на землі: "Як будемо робити, то буде й земля родити".
Від'їжджаючи з дому, люди брали як оберіг грудочку землі. Вона охороняла їх від усього лихого. Їдучі на переговори з турками, наші козаки насипали у чоботи своєї землі, щоб переговори були на їхню користь. Говорили: "Рідна земля і в жмені мила".
О! принесіть мені надію
та крихту рідної землі;
я притулю до уст її і
так застигну, так замлію ...
- писав Олександр Олесь, перебуваючи на чужині.
Землею лікувалися. Стародавні мольфари Карпат, обмотавши грудочку землі павутиною, зупиняли кровотечі. До Землі зверталися у замовляннях, коли просили глини для лікування:
"Земле-землице, все на собі маєш,
від усього раду даєш, вдихни силу
у цю глину, щоб не була на шкоду,
а на нагороду. Благослови, Боже,
цей пласт, най він рабу Божому
(ім'я) силу дасть".
Земля жива. Як в усього живого, в її
грудках і сила, і жалі. Хіба назвеш людиною
такого, хто не шанує матері-землі?
Сторицею віддячує людині, дарує соки з серця глибини,
тримається-бо світ весь на зернині, в якій є стільки сил й таємниці.
В. Вихрущ.
Мольфари Карпат говорять: “Кожна крихта Землі свята для нашого народу.
Пахучі квіти - наші сестри. Ведмідь, олень, сокіл - вони наші брати. Кам'янисті перевали, нектар галявин, тепло землі і людина - всі належать до однієї родини. Ми знаємо сік дерев, як кров, що тече в наших жилах. Ми - частина Карпат, а вони — частина нас. Ось що ми знаєм”
“Земля не належить людям, це люди належать Землі. Всі речі взаємозв'язані, як кров, що об'єднує нас в одну сім'ю. Чи будете ви вчити своїх дітей того, чого ми вчимо своїх? Що Земля — наша мати. Що випаде на долю Землі, те випаде і на долю людей. Не людина плете павутину життя, вона лише ниточка в ньому. Що вона зробить павутині — те зробить собі”
“Ми любимо нашу Землю, як новонароджений любить биття серця матері. Тому якщо ми залишимо вам нашу Землю, любіть її, як ми її любили. Турбуйтесь про неї, як ми турбувались. Збережіть пам'ять про те, якою вона була, коли ви її отримали. Всіма силами, усім розумом і серцем збережіть її для своїх дітей, і любіть її, як Бог любить всіх нас".
А наші предки у Карпатах говорили:
Земля дає все і забирає все.
Земля - наша мати, вона всіх годує.
Хто на землі сидить, той не впаде.
Земля тому повертає, хто про неї дбає.
Земля добра, вона людей годує.
Найкориснішим для людини є те, що виросло на її рідній землі. Якщо у Карпатах не ростуть якісь екзотичні овочі чи фрукти - то є для них повноцінні замінники.
Оберегами є камені, які є у надрах карпатських гір. Вони не лише оберігають, але й лікують.
Наші предки у Карпатах говорили: "Земля все чує і знає". Тому розмовляли з нею, просили допомоги.
З глибин землі, як з того світу,
назустріч сонячному дню
виносить корінь повну цвіту
зеленопалу п'ятірню, —
він обручає з Сонцем Землю
щоб сталося плоду зачаття,
йдучи у вись зеленим зелом,
у надра - нервами життя.
М. Масло