Еці - снігова людина альпійського Монблану - віком в 5000 років. Знакові місця Європи, які слід відвідати українському туристу.
Доісторичні дослідники Монблану. Скільки ще таємниць зберігають гори та гірські льодовики нашої планети. Високо в горах альпійського Монблану знайшли муміфіковане тіло людини зі зброєю, вік якої становить 5300 років. Сьогодні тіло доісторичного мисливця зберігають замороженим в кріолабораторії Інсбрукського університету в Австрії.
Крижана людина Еци, мумія вмерзла в лід. Знахідка виявлена випадково, у льодовику в Ецтальських Альпах (Тіроль), у горах Монблан на висоті 3200 метрів у сідловині Хауслабьох біля гори Сімілаун. Вчені за допомогою вуглецевого аналізу визначили вік знахідки-5300 років. Ім'я мумії дано за місцем де її знайшли.
Монблан, "Біла гора" в західних Альпах, знаходиться на кордоні між Францією та Італією і сягає у висоту 4810 м - це найвища вершина у всій альпійській гірській системі. Схили Монблану порізані безліччю льодовиків і наїжачуються десятьма піками висотою більш як 4000 м.



У самому серці гірського масиву, що перетинає кордони шести країн, височить Монблан. Ця найвища вершина Західної Європи піднеслася до неба в ті далекі часи, коли лик нашої планети тільки формувався під впливом потужних внутрішніх сил Землі. Снігові вершини іскряться на сонці, а в теплих повітряних потоках, що піднімаються з долин, ширяють орли, пильним поглядом озираючи схили в пошуках здобичі.

 


Це Альпи, гірська гряда, яка лежить на карті Європи сплячим доісторичним ящером. Альпійський хребет простягнувся майже на 1200 км, і в найширшому місці, між італійською Вероною і німецьким Гарміш-Партенкірхеном, він сягає в ширину більш як 200 км. Альпи починаються біля Ніцци на Середземноморському узбережжі Франції й, витончено вигинаючись, пролягають по Швейцарії, Італії, колишній Югославії та Німеччині, тягнуться здебільшого території Австрії й сходять нанівець на Дунайській рівнині.
Альпи утворилися близько 40 мільйонів років тому, коли зіткнулися дві колосальні тектонічні плити, одна несе на собі Євразію, а інша Африку. Під впливом величезного тиску земна кора вигиналася і зминалась в складки. Приховані в її глибині земні породи вичавлювалися наверх, утворюючи довгий гірський ланцюг.


Сьогодні в образі цих гір залишилося дуже небагато від їх первозданного вигляду. Велика частина Альп складається з осадових порід, і в результаті поверхневої ерозії обриси гір з плином часу стали більш згладженими. При цьому сам хребет складається з куди більш твердих вулканічних порід, але саме завдяки ерозії й наявності гранітної серцевини Монблан, Маттерхорн і інші величні альпійські вершини набули настільки мальовничого виду. Довершили створення унікального природного ландшафту льодовики що проклали по схилах багатьох гір глибокі ущелини.

Читайте також:

Снігова людина у Карпатах — містика чи реальність?


Схили Монблану усіяні льодовиками і височіють десятьма піками висотою більш як 4000 м.
Такому суворому ландшафту притаманні й різкі коливання температур. З півдня піднімається вгору тепле повітря Середземномор'я, а з півночі опускається холодне, що надходить з Арктики. Дощі на висоті більш як 1500 м рідкісне явище. Зате сніг там випадає в непомірних кількостях - дев'ятиметрова глибина покриву тут не рідкість.
Ми будемо раді бачити вас у наших інтернет-спільнотах. Підписуйтесь на новини нашого сайту
Багато скелелазів знайшли свою смерть на горі Монблан, і в пам'ять про загиблих на Монблані встановлений скорботний хрест.
У вересні 1991 року два німецьких мандрівника натрапили на віддаленому перевалі високо в Тірольських Альпах на напівзасипану снігом мумію людини. Одна рука його прикривала очі немов захищалась від вітру. Спочатку вирішили, що знайдений один з багатьох сучасних скелелазів, загиблих в горах Монблану за останні 100 років, настільки мумія добре збереглася, але пізніше приголомшені вчені встановили, що це були муміфіковані останки людини бронзового століття, вік якої понад 5000 років. Доісторичний мисливець. Поруч з останками льодової людини (вгорі) виявили кремінний ніж великий лук, стріли в дерев'яному сагайдаку і сокиру мідне лезо якої було прив'язано до рукоятки шкіряними ременями.

Читайте також: Україна-Європа-Світ
Пізнавальна рубрика для активних, самостійних та допитливих туристів. Мальовничі, цікаві, загадкові місця які варто відвідати українському туристу. Маршрути, пам'ятки, загадки, секрети, реліквії, таємниці в нашій новій рубриці: Україна - Європа – Світ


Зріст його становив 157 см, а вага 55 кг, вік 50 років, одягнений був в шкіряні черевики, шкіряну куртку і штани, набиті сіном для захисту від холоду. Кам'яна намистина на шкіряному ремінці навколо шиї могла бути ювелірною прикрасою або символом влади.
При ньому було і мисливське спорядження. Вчені досліджували останки які тепер зберігаються глибоко замороженими в Інсбрукському університеті в Австрії, назвали крижану людину Еці, за назвою Альпійського хребта, де його знайшли. Де навіть літом в долинах температура часто опускається до -5°С, і чим вище в гори, тим сильніше мороз. Вчені вважають, що виявлені в 1991 році муміфіковані останки доісторичної людини, що пролежали під снігом і льодом понад 5000 років, збереглися саме завдяки впливу вітру, сонця і льоду.
У 2010 році вчені, які працюють під керівництвом Альберта Цинку (Albert Zink), почали процес відновлення геному Еці. З'ясувалося багато цікавого. Наприклад, що «крижана людина» страждала від хвороби Лайма, мала схильність до інфаркту і не могла пити молоко з-за того, що в неї був відсутній ген переносимості лактози. По батьківській лінії родичами Еци були люди, що жили в  Сардинії і на узбережжі Тірренського моря. Сама "крижана людина" мешкала на північ від головного альпійського хребта.
Мінливий клімат Альп, зловив у крижану пастку доісторичну людину і зберігав її до наших днів. Виявлені в Альпах, неподалік - давня зброя і знаряддя праці вказують на те, що люди населяли ці місця ще 50 000 років тому, хоча про цих ранніх мешканців гір відомо лише те що вони були кочовими мисливцями. Вже в середньовіччі через тонкий шар родючого грунту і суворий клімат люди селилися тут на дуже короткий період.
Влітку вони піднімалися високо в гори, де пасли свою худобу на багатих пасовищах, а з настанням зими спускалися в долину. За останні 100 років спосіб життя в цих краях сильно змінився завдяки регулярному напливу туристів, любителів походів, скелелазів, а тепер ще і лижників.
Першим мандрівником, який описав у 1744 році свої враження від Монблану, був Пітер Мартель, син французького емігранта, що влаштувався в Женеві. Після публікації його нотаток походи в гори перетворилися на справжню моду, деякі шукачі пригод буквально захворіли Монбланом, вони жадали підкорити його. І ось у серпні 1786 року місцевий лікар Мішель Габріель Паккар і його провідник Жак Бальма першими піднялися на льодову вершину Монблану. Ще в 40-х роках прохід через Альпи вимагав не менше 18 годин найважчого шляху. Ось чому в 1959 році було вирішено прорити в горі тунель, який з'єднав би Францію та Італію. Шість років потому тунель довжиною 11 км був відкритий і таким чином бар'єр, зведений грізною горою, був подоланий.