Перші кав'ярні Львова (Lemberg). Історія кавової публіки австрійського Львова.
У 1772 році владу в місті обійняли австріяки. А через кілька років за їхнім розпорядженням було розібрано мури Низького Замку, засипано рови, розкидано вали, які бігли вздовж сучасного проспекту Свободи, і таким чином у Львові з'явилася променада, на яку відразу вихлюпнули міщани. Саме на Гетьманських Валах і вигулькнули затишні павільйончики та цукерні, в яких торгували різними напоями, а між ними і кавою.
Проте вабила вона попервах лише австріяків, які призвичаїлися до неї вдома. Гетьманські Вали швидко стали улюбленою променадою львів'ян.
Тут відбувалася демонстрація найновішої моди, сюди стікалися урядники після праці в бюрах. Кажуть, що та порядна публіка була просто таки нажахана з'явою на променаді розкішної кралі, котра прогулювалася з циґаром в устах. То була перша маніфестація на користь емансипації львівських жінок у серпні 1840 р.
Саме з цукерень почала кава свій переможний похід на завоювання львівської публіки.
Літній павільйон цукерні Вольфа став збірним пунктом золотої молоді, сюди радо приходили великосвітські кралі, а натомість дерев'яні каварні облюбували для себе австрійські повії, які своїм строкатим гардеробом шокували самих австріяків. Зокрема дипломата Генріха Бретшнайдера, який побував у Львові в 1795 р.:
"Я ще не бачив місця настільки просяклого розпустою та шахрайством... Дівок зодягнених у борсучі хутерка, в червоні баранячі кожушки, обвішаних білим і червоним шовком снується так багато, що Берлін виглядає Єрусалимом у порівнянні з тим павільйоном Вольфа ".
Тим часом каварні, у повному розумінні цього слова, виникли дещо пізніше. Принаймні в 1829 р., як засвідчив Ігнацій Коморовський у книзі "Альбом львівський"(1862):
"Каварня була тілько одна трохи ліпшого ґатунку на Валах. Влітку - порожні, взимку - переповнені, їжа більш ніж середня, дуже смачна і якісна, але дуже дешева. Цукерень було п'ять на ціле місто, крамниць багато і досить пристойних, але без вітрин на вулицях. Танець був улюбленою розвагою, танцювалося по домах приватних, на публічних балях, у танцбудах, на редутах, пікніках, у садках і шинках. Грано в карти, як завше і всюди, — по домах приватних.
Читайте також:
Кава та кавові кнайпи Львова. Історія зародження
Історія гасової лампи Австрійського lemberga (Lviv)
Так виглядав кавовий Львів 1829 року. Хто приїхав з грошима, бавився добре, хто без грошей,
хто, покрутившись трохи, міг позичити під відсотки і зазвичай тратив гроші протягом місяця, аби з останнім срібним цванциґером в кишені для оплати львівської рогатки вертатися додому".
Перша львівська кав'ярня називалася "Віденська", збудував її Карл Гартман.
Іншою популярною каварнею була кнайпа Лєваковського, який, щоб привабити австріяків, говорив з ними німецькою.
Інтереси влаштовувалися вечорами в залях редутових. Вхід туди коштував під час контрактів п'ятнадцять крейцарів, за порядком пильнував комісар з офіцерами. Товариські прийняття влаштовували пані Гумецька і пані Коссаковська, остання мешкала в покоях каноніцьких при церкві святого Юра в апартаментах архиєпископа Кіцького. А цілим товариством верховодили Казимир Жевуський і Михайло Вельгорський. Цей останній був товаришем Костюшка і Жана-Жака Руссо.
Тихе львівське життя сколихувалося щойно при візиті з якихось відомих людей. Коли прибув до Львова Костюшко, тлуми люду супроводжували його, де б він не з'являвся. Побував у Львові і Казанова, якого привіз сюди його кумпель Штрассольд, колишній директор львівської поліції. Казанова гостював у Потоцького в Христинополі. Побувала тут і авантурниця Віттова, коханка Щасного Потоцького, котра прославилася своєю вродою, а ще князь де Нассау, відомий оригінальними і бурхливими пригодами.
Австрійські дами виявилися такими розпусними, що корінні львів'яни жахалися. Дами приймали і виганяли коханців, як лакеїв. Їхні чоловіки також шукали пригод і знаходили їх з великою легкістю. Розпуста дійшла до такої міри, що любов у вищих і найвищих товариських колах стала предметом торгів, фахом, якому чоловіки завдячували утримання і фортуною на старість.
Досить було бути молодим і пристойним, аби знайти своє щастя за кавою у Львові.
Один з учасників цього веселого життя, прибувши до Львова без шеляга, доробився грою і любов'ю протягом трьох тижнів власної карети з парою чудових жеребців, люксового верхового румака, коня для машталіра, камердинера, станґрета (кучера) і цілої кам'яниці.
Із записів у щоденнику Охоцького дізнаємось, що взимку на запусти був щодня коли не бірґербаль, то пікнік, а як не пікнік, то редута. І всюди повно, всюди тлумно, всюди молодь по пару разів з місця на місце перебігала. Опріч товариських зібрань не бракло й публічних видовищ, бо ж був театр польський Богуславського і німецький Булли, які представляли драму, комедію, оперу, балет і пантоміму. "До касина Гехта прибувають екіпажі, - описував очевидець, — з них висідають пани і пані, що вилискують золотом і оздобами. Пишні важкі карети аж сліплять очі срібними та золоченими оздобами, біля них порскають чудові коні і крутиться служба в ґальонованих ліберіях.
Льокаї вбрані на французький манір у панчохах і напудрованих перуках, пажі в гішпанських строях, гінці в чорних кашкетах з китицями зі страусових пер, їздові льокаї в плащах зі срібними петлицями і в шпічастих шапках, чудацьки вбрані гайдуки з косичками і пейсами на скронях, у крислатих капелюхах, обтислих уніформах і чорних чобітках. Одне слово багацько різної галайстри бігає, метушиться, розчищаючи дорогу для своїх панів".
У 1845 р. на Високому Замку збудовано каварню і штучну печеру, яку стерегли два леви.
Ці леви стояли колись біля старої ратуші. Каварня на Високому Замку удостоїлася високого гостя. 21 червня 1855 р. під час своїх других відвідин Високого Замку (вперше це сталося 19 жовтня 1851 р.) цісар Франц-Иосиф у супроводі архикнязя Людвіка і численного почту завітав сюди на запрошення міської влади. Але кави цісар не пив. Попиваючи чай, він замріяно любувався святковою ілюмінацією та феєрверками на його честь.
Тим часом у каварнях публіка не тільки відпочивала. У 1848 р. "Газета Львівська" помістила таке розпорядження головнокомандувача військових сил у Галичині генерала Гаммерштайна:
«Дійшло до мого відома, що чимало мешканців Львова дозволяють собі в шинках, каварнях та інших публічних місцях вести зухвалі та обурливі розмови щодо австрійського уряду з огляду на дію в місті стану облоги...» Таких осіб він велів затримувати.
Навпроти давнього театру була ресторація "Під стрільцем", яку облюбували студенти університету. Перед полуднем часто траплялося, що студенти захоплювалися занадто грою в більярд, і тоді рятував їх колега. Він влітав задиханий з вісткою, що професор уже читає каталог. І студентів враз наче вітром здувало, — усі поспішали вчасно відгукнутися на викликування свого прізвища.
Німецький мандрівник Коль у 1841 р. дивувався з великої кількості каварень і цукерень, що існували у Львові,
та твердив, що Львів має кращі й елегантніші каварні, ніж його рідний Дрезден чи інше німецьке місто такої ж величини. Найкращою каварнею він вважав заклад Вольфа, який складався з кільканадцяти сальонів, переповнених відвідувачами у будь-яку пору дня чи ночі. А ще він відмітив певну особливість львівських кнайп. Незважаючи на те, що там сиділа публіка вбрана на французький чи німецький манір, на кнайпових шильдах зазвичай красувалися шляхтичі в кунтушах і з горнятком кави в правиці.
Інша особливість львівських каварень та, що власники намагалися наввипередки охрестити свої заклади якимись конче помпезними іменами -
як не "Імперіял", то "Ройял" чи "Гранд". Тим часом серед кількасот паризьких каварень, які зазвичай розташовувалися на кінцевій зупинці трамваю чи автобуса, зустрічалися дуже скромні назви: "Під автобусом", "Під трамваєм" або "Café du Metro".
Інші теж не відзначалися особливою фантазією -"Каварня геніїв" чи "Каварня під котом, що ловить рибу" або ще й так: "Все йде чудово", "Чом би й ні?", "На хвильку".
І якщо в Парижі каварня могла називатися "Café du Paris", а у Відні — "Каffее zur Stadt Wien", то у Львові жодна кнайпа не називалася "Львівська", бо то б звучало вже не з таким розмахом. І як уже мало бути в назві якесь місто, то принаймні Варшава чи Відень, а ще краще Рим або Палермо.
І коли у Львові відбувалася у 1894 р. Виставка Крайова, то на терені Стрийського парку повідкривалося безліч більших і менших ресторанчиків з претензійними назвами. Особливим успіхом на Виставці тішився невеликий, але вишуканий павільйон під назвою "Ресторан французький", бо кожна виставка, в якій би частині світу вона не відбувалася, мусила мати свій французький ресторан, де місцеві кулінари влаштовували справжні демонстрації кулінарного мистецтва. Ці обіди, що їх подавали прекрасної літньої пори на відкритій веранді під гру військової оркестри і з видом на кольорово підсвічені фонтани, справляли незабутнє враження.