Верховина (Жаб'є). Легендарні та історичні села Карпат

Верховина (Жаб'є). Легендарні та історичні села Карпат.
Верховина – селище міського типу, районний центр Верховинського р-ну,Івано-Франківської обл., Україна. Верховина – (до 1962 р. — село Жаб'є, пол. Zabie). Розташована на висоті 620 м над рівнем моря, на березі річки Чорний Черемош, на відстані 150 км від Івано-Франківська і 31 км від залізничної станції Ворохта.
Гуцули люблять цитувати Франкові рядки, які він написав ще 1884 р.: «Ось Жаб'є, Гуцульська столиця». Вони вирізьблені на дерев'яній таблиці при в'їзді до цього селища з косівського напрямку. У 1962 р. влада перейменувала Жаб'є на Верховину. Уперше в історичних джерелах Жаб'є згадується 1424 р., коли литовський князь Свидригайло передав це поселення якомусь Драгосиновичу. Вважають, що назва села походить від прадавнього божества вогню.
Лежить Верховина в гірській частині Карпат, на схід від Чорногорки, за 130 км від Івано-Франківська. У грудні 1966 р. остаточно утворено Верховинський р-н Івано-Франківської обл. У Верховині мешкає 5300 осіб, а разом у районі - 30.000.
Цей край перебував у орбіті опришків та повстанців, хоча більше славиться своїми самобутніми гуцульськими звичаями, музиками, колядниками.

Читайте також:

Село Карпати. Мальовничі та популярні у туристів села Карпат

Село Лазещина. Мальовничі та популярні у туристів села Карпат

Термальні, радонові джерела Карпат

Село Косино. Мальовничі та популярні у туристів села Карпат

Жаб'є і тіні забутих предків

У Верховині міститься осідок Всеукраїнського об'єднаного товариства «Гуцульщина». Тут відбуваються Гуцульські фестивалі, конкурси гуцульських музик. Більшість віруючих належить до УПЦ КП та до УГКЦ.
У Верховині діють дві церкви, працює 9 освітніх закладів, Народний дім, районна лікарня, туристична база «Верховина», стадіон, стоять пам'ятники Т. Шевченкові та І. Франкові. Туристів гостинно запрошує приватний музей відомого музики-фольклориста Р. Кумлика. Про Верховину можна прочитати в книжках Ю. Ґулюка «Жаб'є» (Верховина, 2004) та П. Шкрібляка «Гуцульська столиця» (Верховина, 2006).
Будинок-музей фільму «Тіні забутих предків» розташований в селі Верховина Івано-Франківської області. У цьому будинку протягом семи місяців (в 1963-1964 роках, під час зйомок кінокартини) жив і працював режисер Сергій Параджанов, також тут гостював творчий колектив фільму. Музей відкритий в 2000 році, в експозиції представлені речі, пов'язані з фільмом «Тіні забутих предків», фотографії, гуцульський одяг, предмети побуту.

Микола Савчук. Журналіст. Поет-коломийкар колись писав:
«Якщо колись мандрівники цікавилися на Коломийщині: «Ви гуцули?», то люди перестрашено відповідали: «Та де! Ви в Косові питайтесі за гуцулами!». А в Косові обурювалися: «Ми не гуцули і ніколи ними не були! Ви в Жьиб'ю питайтесі за тих гуцулів!» А в Жаб'ю показували далі на гори і казали: «То дес там є гуцули». І так можна було рік ходити і живого гуцула не здибати.
А тепер все інакше. У Верховині, то вже й відпочиваючі там кияни кажуть, що вони гуцули. А в Косові - тим паче. І деякі коломийці кажуть, що вони - гуцули. Тому владі треба негайно призупинити розширення гуцульської території і постановити, що Коломия - крайня її межа. Інакше Гуцульщина незабаром дійде аж до Дніпра, а Україна залишиться хіба біля Перемишля і в Торонто. Треба так постановити: якщо ти носиш кептар, щоденно їсиш кулешу і на яблуко кажеш єблуко, то ти - гуцул. А якщо ти ходиш у шортах, п'єш кока-колу і слухаєш попсу, то який ти до дідька гуцул?!»

Гуцульська дримба.