Езотеричне значення наших слідів на землі

Езотеричне значення наших слідів на землі.
Мольфари Карпат про магічне та езотеричне значення слідів які ми залишаємо після себе. Сліди на землі є визначальною рисою тільки живої істоти. Невипадково їх зникнення розцінюється як ознака нещастя.
Мабуть, кожен добре засвоїв із дитинства бабусині повчання, що не можна ходити в одному черевику або ж лівий узувати на праву ногу (в першому випадку кажуть, що "мама помре", у другому - що "кривим будеш"). Не бажано також ходити обіч стежки по снігу чи болоту, залишаючи свої свіжі сліди (лиха людина може зашкодити здоров'ю). З чим пов'язані такі перестороги, що в цих діях небезпечного, що могло б призвести до таких тяжких наслідків? Подібні вірування притаманні людям у різних куточках земної кулі, й відомі вони були ще за кілька тисячоліть до нашої ери. Так, у хетській міфології вогняно-сонячне божество Телепінус, розгнівавшись на щось, узуло свою праву сандалію на ліву ногу і... зникло. Від того настала темрява на землі й на небі, птахи більше не співали, квіти не цвіли, люди не посміхалися; згасли вогнища, навкруги запанували морок і сум. Виявляється, сліди на землі, за віруваннями, є ознакою саме живих людей. А їх зникнення розцінювалось як видима ознака загибелі, смерті.

 

Читайте також:

Спадщина наших предків. Прадавні солом'яні обереги Карпат

Карпатські крашанки, писанки - історія, опис, дослідження

Значення символіки карпатської писанки

Символіка карпатської ляльки-мотанки

Карпатський рушник. Семантика орнаменту - значення кольорів та символів

Магічні наузи (вузли) Карпат. Поради карпатських мольфарів

Квітка папороті - коловрат, оберіг. День Івана Купала у Карпатах.

Красномовне в сенсі сліду прокляття: "Щоб і сліду не лишилося на землі". Згідно з поширеними давнім карпатським повір'ями, душа небіжчика дізнавалася про свою смерть на сороковий день, виявивши, що трава під нею не хилиться, а на попелі не залишається слідів.

В одній із українських пісень наближення смерті пов'язано зі зникненням слідів. Утрата слідів і поява чорного ворона (уособлення самої смерті або її вісника) — настільки яскрава образна картина, що не потребує додаткового пояснення:
Кровця сліди заливає,
Чорний ворон залітає,
Тоту кровцю ізпиває.
Багатьом релігіям світу властиве пошанування відбитку ноги божества або святого. Зображення божественної стопи зустрічається серед наскельних гравюр Північної Європи, що датуються кам'яним віком. Відбиток ноги божества — популярний атрибут давньоєгипетських храмів. Священний слід на плиті можна побачити в Африці. Від Цейлону до Кореї віруючим і досі демонструють відбиток ноги, залишений Буддою на Місяці. В описі мандрів Геродота згадуються знайдені сліди Геракла, за якими простежують шлях героя. Цікаво, що деякі залишені на каменях сліди мають досить великі розміри, хоча переважно вони близькі до нормальної людської стопи (24-32 см.) "Слід Геракла" має довжину "два лікті", тобто майже метр. Одна ступня, вирізьблена в Кам'яній могилі, досягає 50 см. У деяких християнських церквах показують слід від ноги Божої Матері, яка побувала в місцях поблизу.

У численних карпатських легендах, казках, бувальщинах наголошено на тому, котрі з міфічних істот залишають сліди, а по котрих сліду не зостається.

Проте однозначно відповісти на це питання все одно важко. Підсумовуючи наявні фольклорні, етнографічні, літописні "свідчення", можна припустити, шо сліди не залишають здебільшого нави (привиди), боги, духи або герої, пов'язані з потойбіччям. Мольфари Карпат розповідають, що на півночі Карпат  в Чистий четвер (перед Великоднем) для духів померлих готували баню і ставили на долівці страву на ніч. Уранці дивилися на пташині сліди, які залишилися на розсипаному попелі й по них пізнавали, що приходили гості. В ірландській міфології богиня Бригітта у вигляді птиці з людською головою відвідує домашні вогнища сільських мешканців і приносить їм добробут. На попелі вона залишає пташиний слід.

Міфічні істоти, які "залишають сліди", є самі володарями того світу, кимось, хто має з ними родинні зв'язки, або ж тими, хто хоч раз побував "там", як, наприклад, Геракл. Причому сліди, що викарбувалися на камені або на землі, видаються неначе перекинутими у зеркальному відображенні, відбитими знизу — з-під землі.

Святі слідів, зазвичай, не залишають. У Карпатах вже у наш час записане оповідання, як до однієї жінки попросилися на ніч старці.

Вона їх покликала вечеряти й постелила. Вони подякували, проте їли своє і спали на своєму. Вранці подорожні зібралися, жінка відчинила двері: надворі було повно снігу. Коли вона після них вийшла на подвір'я — ніде не було й сліду. Жінка здогадалася, що її відвідали святі угодники. У деяких карпатських повір'ях і відьма не залишає слідів, навіть на снігу.
Символіка сліду пов'язана з чарівним народженням, що визначається особливим сакральним значенням ноги, взуття в міфологічних уявленнях.
У карпатській казці розповідається про наймичку. Захотіла вона якось пити, а води поблизу не було. Бачить вона: два сліди з водою. Напилася й народила двох близнюків, які росли не по днях, а по годинах. Виросли за сім років і пішли у світ. Відтоді, хоч би де вона жила, прибувало щастя й багатство господарям.

Значення символіки сліду проступає й в підтексті магії карпатських замовлянь.

Дівчина, яка хоче привернути парубка, "бере землі з-під правої ноги і обсипле його кругом, щоб тягло його до неї, щоб не одходив", або ж замазує до себе в піч землю зі слідом коханого. Так само вчиняє чаклунка Маринка зі слідом Добрині в билині. Мотив чарування, зокрема зі слідом, поширений у карпатських піснях про кохання.
- Ой дівчино чорнява, що ти наробила?
- Сліди брала, к серцю клала, що вірно любила.
В іншій пісні:
Ой сліди ж мої, сліди,
До чого ви довели?
Ой довели, довели
До славоньки, до біди.
Прикривання сліду кленовим листям, котіння перснем по сліду мало зіграти приворотну роль (котіння по сліду каменем - відворотну):
Пойду я в лісочок,
Вирву кленовий листочок.
Чи прикрию я своєї Милої слідочок?
Часто, у Карпатах, знак від ступні намагалися прикрити, щоб парубка не зачарувала суперниця, не завдала шкоди через слід:
Пусти мене, мамцю, в вишневий садочок.
Та най я си вирву з калини цвіточок.
Та най я закрию милого слідочок,
Щоб вітер не віяв, щоб роса не спала,
Щоб мого милого інша не кохала.
Слід людини використовувався у Карпатах не лише в чарах кохання, а й у "чорній магії". Та сама Маринка, що в билині спочатку причарувала Добриню, за допомогою слідів богатиря перетворює його на "гнідого тура" або оленя. Вірування про заподіяні через слід шкоду, смерть, хвороби надзвичайно поширені у всьому світі. Маги кельтів  закопували слід на кладовищі, сподіваючись, що людина скоро піде за своїм слідом (тобто помре).
У давніх Карпатах свіжі сліди, які залишив злодій, радили зібрати в мішок і повісити на димарі, щоб він висох, як скалка. У кельтів той, хто задумує заздалегідь помститися комусь, має знайти на землі або на снігу його сліди. Тоді він ріже їх ножем, приказуючи: "Нехай скоро помре". Шотландські чорні маги втикають цвях у слід людини, якій хочуть зашкодити. Розповідають, начебто одне з міст Франції часто відвідувала чаклунка. Коли за нею хтось ішов і втикав у її сліди ніж, жінка не могла зрушити з місця, доки його не виймали.

Слід застосовувався і як лікувальний матеріал у магічній народній медицині Карпат:

"Напередодні середи жінка з дому хворого відміряє ниткою довжину його ступні, відрізує п'ять гілок такої ж довжини.., потім шукає біля річки камінь... Хворий повертається до сходу, стає правою ногою на поліно...".
У шлюбі має значення, хто першим поставить ногу та зробить слід на весільному рушнику: той владарюватиме в домі. Дівчина, яка виходить заміж, володіє магічною силою, і ця сила виявляється, зокрема, у здатності залишати сліди:
Ой десь би то, дівчинонько,
Ти з паперу звита,
Що ти мене додержала
До білого світу!
Ой з паперу, не з паперу -
З кучерявої м'яти,
Де стояла, розмовляла -
Підківочки знати.
У цьому випадку допомагає розкрити дещо таємний зміст пісні образ кучерявої м'яти (карпатський символ незайманості). В інших піснях наголошується зв'язок слідів на камені з померлими предками, які додають сили своїм живим родичам.
Десь у тебе, дівчинонько,
Та й нерідная мати.
Як ти станеш на камені,
Підківочки знати.
Найчастіше стародавній мотив слідів зустрічається в похоронних голосіннях, де він засвідчує ідею відродження, повернення з того світу:
"Станьте, мамко, станьте,
та походіт по своїм подвір'єчку,
та наробіть нам слідочків!
Ми будем ті слідочки збирати,
будем їх васильчиками обтикати
та по тих слідочках вас, мамко,
будемо пізнавати!".
У давніх похованнях було заведено зображувати на антропоморфних стелах або й просто на камені ступні ніг або сліди, що символізувало вихід із потойбіччя — нове народження.
Жвавий інтерес до теми сліду в його магічному значенні відбився в мові. Частина висловів ("іти слідом", "вислідити", "наслідити", "напасти на слід") своїм корінням сягає доби мисливства й тотемного вшановування звіра. Інші (як "послідовник", "наслідок", "слід охолов", "не залишити й сліду", пов'язані з уявленнями про померлих предків як охоронців роду і про дорогу як шлях до потойбічного світу. Таке ж значення далекої дороги, розлуки надає символові сліду народна карпатська пісня:
Нема мого миленького,
Нема його тута!
Посходила по слідоньках шавлія та рута.