Йоулупуккі й Різдво. Прабатьківщина Святого Миколая . Санта Клаус, Дідусь Джамбей, Пер Ноель, Шань Данину Лаожен, Кербобо, Йоулупуккі... і це ще далеко не всі закордонні колеги Святого Миколая. У Фінляндії до Різдва та Санти-Клауса особливе, можна сказати, трепетне ставлення. Фінського Різдвяного та Новорічного Діда звуть Йоулупуккі. Дослівно це означає «Різдвяний козел». У цьому імені немає нічого негативного — просто образ Йоулупуккі ввібрав в себе старовинні місцеві традиції, коли на зимові свята хтось з місцевих наряджався в козлячу шкуру або водив козу. Якщо ми згадаємо, то Різдвяного Діда в Західній Європі спочатку теж зображували у простому сільському одязі. Якщо Санта-Клаус в останні роки став швидше комерційним персонажем, у Фінляндії до свого Різдвяного Діда — Йоулупуккі ставляться як до святого, причому не тільки діти. Тут вважається некоректним запитувати - хто такий Йоулупуккі, його справжнє ім'я, скільки всього Санта-Клаусів з'являється під Різдво в країні. Вважається, що він тільки один. Для фінів він єдиний і неповторний. Свій строгий статус має і його супутниця Муорі (або снігуронька). Взагалі-то вона його дружина, кажуть фіни, але офіційно зветься «подругою».
Читайте також:
У Фінляндії, як і в багатьох інших країнах світу, Різдво — свято сімейне, домашнє. Воно відзначається тихо, в колі найближчих людей. Ялинку вносять до помешкань і наряджають 23 грудня, тоді ж на вулицю виставляють один-два снопи вівса для птахів. Кульмінаційний момент свята - це Святвечір, та наступний день Різдва. Сім'ї збираються, щоб провести цей день разом, діти, які виросли й переїхали з рідного дому, намагаються відвідати батьків. Маленькі діти 24 грудня встають рано і з нетерпінням чекають вечірнього візиту Йоулупуккі. А для їхніх матерів ніч перед Святвечором взагалі найвідповідальніша. Річ у тім, що в кожному фінському будинку до святкового столу напередодні готують Різдвяну шинку, й чим нижче температура в печі, тим соковитіше буде м'ясо. Ось господині й змушені весь час стежити за тим, як йде готування. Рівно опівдні, о 12 годині дня - 24 грудня міський голова фінського міста Турку оголошує Різдвяний Мир з привітаннями та зверненнями, що йдуть коріннями в Середні віки. Його виступ транслюється в прямому ефірі, і більшість фінів слухає по радіо або дивиться по телевізору цю церемонію, що й знаменує початок Різдвяних Свят. Тоді ж вони й сідають за стіл: опівдні - час першої різдвяної трапези. На неї подається рисова каша, в яку кладуть мигдальний горішок: вважається, вона принесе щастя тому, кому він дістанеться. До Святої Вечері фіни обов'язково відправляються в сауну, щоб очистити свою душу і тіло. Фіни, як відомо, взагалі любителі попаритися: при населенні країни в 5 млн осіб в них налічується 1,5 млн саун! І відвідують вони сауни пару раз на тиждень, але у Святвечір - неодмінно. Це особливо помітно, якщо опинишся напередодні Різдва в сільській місцевості: буквально з кожної лазні піднімається стовп диму. Більшість фінів до Святої Вечері йдуть на кладовища, пом'янути близьких і рідних. На могилах запалюють свічки, і в різдвяну ніч фінські цвинтарі, з сотнями палаючих на снігу вогників являють собою на диво гарне видовище. Головною стравою та окрасою Свято Вечірнього столу фінів є старанно приготовлена шинка, а також запіканка з брукви. Готують також малосольну сьомгу - добового засолювання, оселедець під маринадом, вінегрет, печінковий паштет, а на солодке - крім рисової каші із заповітним мигдалем - різдвяні пиріжки та пряники. Веселощі та гуляння, пов'язані з дотриманням жорстких релігійних правил, влаштовуються тільки на Різдвяні Свята. Новий Рік – 31 грудня для фінів це всього лише черговий вихідний та привід зібратися, повеселитися, випити в компанії. Свої традиції існують, правда, й на цей день: 31 грудня в фінських селах прийнято, наприклад, ворожити на події прийдешнього року.