Карпати. Покуття.
Карпатське покуття, історія, географія, культура, традиції.
Народи які населяють загадковий, багатонаціональний карпатський край.
Покуття – це територія Карпат яка у минулих століттях входила до складу Київської Русі й Галицько-Волинського князівства.
Перші згадки про Карпатське Покуття знаходимо в листі молдавських бояр до польського короля 1395 року.
Сама ж назва з'являється у XV столітті в науковій праці польського історика Яна Длугоша. Територіальні межі Покуття протягом століть визначалися по-різному.
У XVII—XVIII століттях більшість дослідників сходилися на думці, що Покуття розташоване між Дністром, Черемошем і Карпатськими горами.
З середини XIX століття Покуттям називали лише рівнинну частину території. Нині межі цієї етнографічної зони є чітко окресленими.
До неї належать Тлумацький, Городенківський, Снятинський, Коломийський та північно-східні частини Надвірнянського і Косівського районів Івано-Франківської області.
Назву Карпатського Покуття тлумачать по-різному.
Найдостовірнішою є думка про її походження від слова «кут» як найменування землі «в кутах», що утворилися крутими згинами рік. Незважаючи на те що визначення території з цією назвою в різних джерелах неоднакове, назва Покуття завжди стосується південно-східної частини теперішньої Івано-Франківської області. Його північною межею вважається Дністер, південно-східною - кордон із Буковиною.
У минулих століттях територія Карпатського Покуття входила до складу Київської Русі й Галицько-Волинського князівства.
Як провінція на окраїні вона зазнавала частих нападів різних завойовників, кілька разів була поневолена угорськими феодалами, а з 1387 року - шляхетською Польщею.
Її жителі були активними учасниками національно-визвольної боротьби українського народу, опришківського руху. Із Покуттям також пов'язане велике народне повстання під проводом Мухи, що відбулося наприкінці XV століття. З 1772 до 1918 року Покуття входило до Австрійської монархії (з 1867 року - Австро-Угорської).
Серед інших частин Карпат - Карпатське Покуття суттєво вирізняється як своєрідний локальний етнографічний район України.
Його етнографічна специфіку зумовлюють передусім характерні елементи різних ділянок побуту і традиційної культури, що особливо примітні порівняно з етнографією суміжних Поділля, Гуцульщини й Буковини. Це традиційне покутське будівництво, народний одяг із особливо багатим розмаїттям жіночих головних уборів, орнаментика й колорит вишивки, самобутні звичаї, обряди, фольклор, танці, місцеві ремесла і промисли. Тож назва «покутяни» не лише походить від історико-географічного чи адміністративного поняття, а й використовується на позначення локального етнографічного підрозділу українського народу.
Читайте також:
Народи Карпат - Гуцулы, історія стисло, історичні фото
Гуцули та Гуцульщина, історія, географія, культура, традиції
Бойкі та Бойківщина, історія, географія, культура, традиції
Лемкі та Лемківщина, історія, географія, культура, традиції
Низовина Закарпаття
Низовина Закарпаття характеризується, в першу чергу, тим, що поряд з українцями тут живуть представники сусідніх народів, зокрема угорці, румуни, словаки, чехи, а також німецькі колоністи й цигани. Проживання на одній території протягом багатьох століть і тісна взаємодія закарпатців та інших національних меншин суттєво вплинули на різні сфери традиційно-побутової матеріальної й духовної культури місцевого населення.
Так, цього впливу зазнало народне будівництво, господарські заняття, одяг, промисли й ремесла, харчування, звичаї, фольклор, розмовна мова тощо.
Водночас у цьому складному комплексі культурних перехрещень нескладно помітити етнографічну єдність і спільність закарпатських українців з основною частиною українського народу.
Таким чином, низовина Закарпаття — це дивний край, де на порівняно невеликій території співіснують різні етнографічні й етнічні традиційно-побутові реалії, що і зумовлюють етнографічну специфіку цього карпатського краю.