Карпати. Лемки та Лемківщина.
Лемки та Лемківщина, історія, географія, культура, традиції
Народи які населяють загадковий, багатонаціональний карпатський край. Лемки - це етнічна група західних українців, лемками заселена в основному Волинська область та частина Закарпатської - Західних Карпат.
Лемківщина є найдалі висунутим на захід краєм української землі. Вона займає західну частину Карпат по обох схилах так званих Низьких Бескидів. Карпатський вододільний хребет поділяє Лемківщину на південну, або закарпатську, і північну, прикарпатську.
Східною межею південної частини Карпатської Лемківщини вважається ріка Уж. Західною межею південної частини є ріка Попрад.
Північна частина простягається від Сяну на сході до Попраду з Дунайцем на заході. З усієї цієї території лише частина південно-східної етнографічної Лемківщини належить нині до України — це частина Великоберезнянського і Перечинського районів Закарпатської області. Основна ж частина Бойківщини входить до складу Польщі, а південно-східна - до складу Словаччини.
Назва карпатські «лемки» вперше згадується в історичних джерелах у XVI столітті.
На думку більшості дослідників, вона походить від поширеної у народній мові діалектної частки «лем», що означає «тільки, лише».
Давніми предками карпатських лемків вважається слов'янське плем'я білих хорватів, що проживало в Карпатах та Прикарпатті.
За княжих часів Лемківщина входила до складу Київської Русі, Галицького й Галицько-Волинського князівств. Цей край неодноразово захоплювали і ділили між собою іноземні поневолювачі.
| Ми будемо раді бачити вас у наших спільнотах. Підписуйтесь на наші новини |
Читайте також:
Народи Карпат - Гуцули, історія стисло, історичні фото
Гуцули та Гуцульщина, історія, географія, культура, традиції
Бойки та Бойківщина, історія, географія, культура, традиції
Карпатське покуття, історія, географія, культура, традиції
Та попри все це вихідці з карпатської Лемківщини стійко захищали і захищають свою самобутність.
І одним із головних «інструментів» у цьому є народна мова лемків, а також традиційна побутова культура і релігія. Територія Низьких Бескидів, де селилися лемки, значною мірою сприяла розвитку хліборобства. Воно вважалося основним на Лемківщині і мало багато спільного з рільництвом на Бойківщині. У скотарстві також переважала велика рогата худоба, але лемки більшою мірою, ніж бойки, займалися випасом овець.
Були поширені різні домашні промисли: обробка дерева, каменю, вовни, ткацтво, гончарство, виготовлення дерев'яного посуду тощо.
Проте через невелику територію лемки мусили часто виїжджати на заробітки і емігрувати за океан.
Поселення карпатських лемків були скупчені в долинах рік і річок та здебільшого мали одновуличну забудову.
Традиційний селянський двір складався з довгої хати, яка одним дахом об'єднувала всі основні житлові й господарські приміщення (хата, сіни, комора, стайня). Рідше селянський двір мав кілька будинків. До середини XX століття в архітектурі й інтер'єрі житла лемків збереглися архаїчні елементи: зрубне будівництво, замазування щілин між вінцями зрубу і їх забілювання, велика курна піч, гряди в хаті, чотирисхилий дах, укритий житніми сніпками («жупами»).
Одяг карпатських лемків характеризувався простотою та дещо відрізнявся в різних частинах і місцевостях Лемківщини.
Та спільною рисою було виготовлення вбрання здебільшого з матеріалів домашнього виробу. До характерних компонентів традиційного одягу карпатських лемків належали коротка безуставкова жіноча сорочка («чахлик»), чоловіча сорочка з розрізом на плечах («опліча»), спідниці («фартухи») для дівчат із кольорової тканини, для старших жінок - із чорної тканини, запаски в дрібні зборки («збиранки»), вузькі чоловічі штани, сердаки з білої вовни («гуня»), коричнева сукняна куртка («гунька»), довга прямоспинна чуга («чуга-ня») з великим коміром, оздобленим довгими китицями («свічками»). Взувалися лемки зазвичай у шкіряні постоли («кербці») або чоботи.
Тож сімейний і громадський побут карпатських лемків, їх звичаї, обряди, повір'я, багатий і мелодійний пісенний фольклор, легенди, перекази, народна музика, ужиткове декоративне мистецтво - усе це було надзвичайно своєрідним і колоритним.