Лялька - мотанка, стародавній карпатський оберіг.
Лялька-мотанка (або вузликова лялька) - давній сакральний оберіг Карпат. Їй уже понад 5000 років. Такі ляльки можна знайти у багатьох країнах. Їх почали робити відтоді, як навчилися вирощувати льон, ганчіркова лялька була не просто іграшкою. Вважалося, шо вона захищала людину від неприємностей і лиха. Ляльку часто використовували в ритуалах. При виготовленні ритуальної ляльки в неї вплітали все те. чого людина хотіла позбутися (лиха, хвороби), і спалювали на вогнищі або топили у воді.
Спочатку карпатська лялька виникла саме як атрибут обряду, згодом з'явилася лялька-оберіг.
І тільки після цього лялька стала дитячою іграшкою вузликова лялька - нащадок ляльки-божества. що символізувала Рожаницю. Богиню-заступницю жіночої долі, хранительку плодовитості, якій вклонялися у давньословянські и трипільські часи у Карпатах. Сьогодні така лялька більш відома як мотанка.
Чому лялька називається мотанкою?
Річ у тому, що виготовлення цієї магічної іграшки - цілии ритуал, при якому користуватися ножицями, голками та іншими колюче-ріжучими предметами заборонялося — щоб щастя долю не колоти й не різати. Клаптики тканини рвали руками на менші шматочки, скручували мотузочками й нитками - і лялька-мотанка готова.
Читайте також:
Символіка карпатської ляльки-мотанки
Карпатський оберіг. Магічна оболонка, енергетичний кокон
Езотеричне значення наших слідів на землі
Спадщина наших предків. Прадавні "павуки", солом'яні обереги Карпат
При створенні карпатської ляльки-мотанки кожна дрібниця має значення. Так нитки намотували по ходу Сонця (зі сходу на захід), по спіралі (символ безкінечності духовного життя). При цьому бажали людині, для якої робився оберіг, добра і щастя, міцною здоров'я, начитували молитви. До речі, робити карпатську ляльку-мотанку як оберіг треба було тільки у «гарний» період (краще взимку). Невдалим часом вважалися свята і вихідні дні, а також середа і п'ятниця (у ці дні займатися рукоділлям вважалося за гріх). Не можна було мотати ляльку-оберіг уночі, коли відьми й русалки виходять на прогулянку.
У Карпатах дуже суворо дотримувалися ще одного правила змайструвати ляльку мотанку так щоб вона стала оберегом,
треба було за один раз не відкладаючи роботу на потім, на завтра. Вважалося що зроблене вдруге перекреслює те. що було створене в перший раз й таким чином, оберіг втрачає свою силу. Для виготовлення мотанки-оберега брали клаптики ношеного одягу, до тою ж «щасливого» - того, який носили у кращі періоди життя, не затьмарені ні лихом, ні бідністю.
Карпатські обрядові ляльки, на відміну від оберегів, робили з гарної тканини.
Їхній одяг прикрашали вишиванням, шовковими стрічками, тасьмою.
Способи створення цих ляльок - скручування, скочування, змотування, зв’язування, звивання їх виготовляють методом кувадки (традиційна вузликова лялька), «воланчика» (Вепська лялька) стовбушки (Коляда. На вдале заміжжя). Для деяких ляльок використовують гілки дерев - це Світове дерево, Купалка та інші. Зерно і крупи необхідні для Зернянки, Подорожниці, Коляди.
Сакральне значення карпатської ляльки-мотанки підкреслюється звиванням уже першого клаптика.
Адже в основі голови традиційної вузликової ляльки - трипільська скручена спіральна форма кругообігу (трипільський знак).
Риси обличчя у традиційних карпатських ляльок-мотанок відсутні. За язичницькими уявленнями, крізь обличчя в ляльку вселяється душа. А душа буває гарною або поганою. Народ в Карпатах вірив, що в мотанці зберігається дух предків і вона може передавати досвід від покоління до покоління. Людську подобу з обличчям сприймали як істоту і щоб одухотворене зображення не могло спричинити лиха, ляльку лишали безликою або позначали обличчя хрестом. Вважалося, що цей символ приносить людям багатство й успіх.
Хрест на грудях або на обличчі - інша характерна риса карпатської мотанки.
Цей знак характерний для пізньотрипільських жіночих божеств, статуетки яких мають зображення косого хреста на грудях. Характерна хрестоподібна перев’язь зафіксована також на зображеннях скіфської богині Володарки звірів. Іграшки з різних місцевостей мали свій неповторний орнамент одягу: київський, волинський, буковинський, подольський, черкаський...
В Карпатах залежно від події робили різні ляльки - великі й малі, для шлюбу, до народження дитини; діти часто робили собі подружку й порадницю. Під час народних гулянь перед Великим постом в Карпатах спалювали солом'яну ляльку - символ зими. На Івана Купала плили Матрьону. Таємниці виготовлення карпатських ляльок передавалися в родині від матері до дочки. Коли дівчина брала шлюб, мати дарувала їй ляльку-мотанку як оберіг для нового дому. Хворій дитині давали пограти з лялькою, після чого ляльку знищували: вірили, що лялька всмоктує в себе хворобу.
Народна карпатська лялька проста, однак дуже образна и символічна. Граючи з нею дитина може фантазувати наділяти ляльку тими чи іншими рисами характеру. У такій ляльці немає агресії, а процес її створення заспокоює, покращує настрій.
Оскільки карпатські народні ляльки з тканини були невід’ємною частиною селянського побуту, пов'язаного з землеробством і домашнім вогнищем, вони і в давнину і сьогодні є символом плодючості, материнства і своєрідним оберегом. Майстерно зроблена, пишно одягнена лялька може стати не тільки чудовим подарунком, дивовижним елементом декору або цінним предметом побуту, а и оберегом благополуччя, щасливого сімейного життя і захистом від злих сил!