Найдавніше населення гуцульщини.
Коли вперше на теренах Гуцульщини з’явились люди, остаточно не з’ясовано. Але, якщо вірити дослідженням учених, то Гуцульщину, Прикарпаття, Буковину освоювали спочатку землеробські племена трипільської культури. Підтвердженням цього є те, що близько 20 трипільських поселень виявлені у південно-східній частині Гуцульщини: Коломийському та Снятинському районах.
В добу бронзи (кінець III - початок І тис. до н. е.) на теренах передгір’я жили пастуші племена, а на самому Прикарпатті господарювали землеробські племена комарівської культури. Деякі вчені вважають, що ті племена є ранніми предками праслов’ян.
Але з пізніших часів (II- VI ст.) заселяються і передгірські землі Карпат. Тут живуть слов’янські племена - предки білих хорватів, скотарів. їхні поселення археологи відкрили на основі курганних поховань приблизно у 20 селах Гуцульщини (Косівського, Надвірнянського і Коломийського районів), курганні поховання відкриті й у Верховинському районі 1998 р. Через деякий час на Гуцульщині виникає племінне територіальне об’єднання білих хорватів, яке в X ст. ввійшло до складу України (Київської Русі).
Читайте також:
Древній карпатський оберіг-магічний символ, прикраса, орнамент, предмет
Символіка карпатської ляльки-мотанки
Карпатські вишиті обереги: пояс, хусточка, віночок, чільце
Карпатський рушник. Семантика орнаменту - значення кольорів та символів
Вишиваний рушник, могутній стародавній оберіг
Карпати. Український рушник. Яскраве полотно долі карпатського народу
Вишиванка – оберіг, містичний символ долі українського народуСпадщина наших предків. Прадавні "павуки", солом'яні обереги Карпат
На той час Гуцульщина була вже добре заселена, з розвиненим скотарством, землеробством, мисливством і видами ремесла, обробкою дерева, шкіри, гончарством. Таким чином, уже в ті часи Гуцульщину населяли наші предки - гуцули-українці. А перші письмові відомості про Гуцульщину з’явились у польських джерелах XIV - початку XV ст. До 1424 року належить перша згадка про місцевість у глибині Гуцульщини - Жаб’є (сучасна Верховина).
На Гуцульщині довго не було панщини й залежність від сусідніх володарів виявлялась сплатами грішми й натурою. Великої шкоди Гуцульщині завдали татарські й турецькі набіги, які особливо сильно спустошували та руйнували край. Такі напади відбувались в 1498, 1520, 1589, 1594, 1621 та 1776 роках. Однак іноземні загарбники не змогли зламати волю і дух гуцулів, які давали відсіч ворогові.