Карпатські вовки. Небезпечні хижаки Карпат.
Маленькі вовченята зовсім безпорадні. Перший місяць мати нікого до них не підпускає, але пізніше їй допомагають інші вовки. Вовки-ніжні й турботливі батьки, сімейна ідилія часто змінюється суворим, але справедливим покаранням. Вовки зворушливо висловлюють ніжні почуття, укладають шлюби, як правило, на все життя. Відомий натураліст Альфред Брем у своїй книзі "Життя тварин писав: "За характером - вовк справжній хижак, і внаслідок цього до нього скрізь ставляться неприязню.
Всі забувають, що вовк - близький родич... собаки й схожий з нею за зовнішнім виглядом, будучи схожий на неї й за характером, а також за розумом.
Карпатський вовк сірий чи не сірий. Насправді карпатський вовк виглядає по-різному:
в осені здається сіро-бурим, на сріблястому снігу шерсть його немов покрита памороззю, на тлі лісу віддає як кора дерева... Дивовижний природний камуфляж, розрахований на постійний рух: вже через хвилину спостерігач втрачає уявлення про відстань до звіра. Однак користь понад усе: до холодів вовки обростають дуже щільним підшерстям (воно захищає і від пронизливих вітрів, і від 30-градусних морозів), навесні змінюють теплу шубу на легку - линяють.
Карпатський вовк належить до сімейства собачих, роду собак.
Довжина тіла самця 1,3 - 1,6 м, вага 35-50, іноді до 70 кг. в наші дні побачити цього звіра в карпатському лісі майже неможливо. Не тому, що вовки в Карпатах дуже рідкісні, а тому, що вони хитрі й обережні. Не дивно, що при випадковій зустрічі в Карпатах люди зазвичай приймають його за лайку або східноєвропейську вівчарку. Звичайно, вони схожі, але тільки на побіжний погляд. По-перше, Карпатський вовк крупніше собаки. По-друге, хвіст у вовка не закручений колечком, він або висить, або витягнутий по горизонталі - це говорить про те, що звір збуджений.
Про ненажерливість карпатських вовків ходять легенди.
Кажуть, після вдалого полювання один звір з'їдає до 10 кг м'яса. Насправді його добова норма від 2 до 4,5 кг. взимку вовк зариває залишки в сніг, влітку ховає в затишному місці і пізніше повертається доїсти.
Зазвичай вовки влаштовують нору серед коренів, які не дають обвалитися земляній покрівлі. Місце вибирають глухе, поблизу від води-адже вовки багато п'ють. Влаштовуються в лігві з комфортом, але ніколи не забувають про безпеку, заздалегідь приготувавши кілька відповідних притулків. І якщо людина потривожить їх житло, негайно підуть і заберуть вовченят, яких перетягують в кілька етапів: спочатку по черзі в затишне місце на півдорозі, потім - до наступного перевалочного пункту, ближче до нового помешкання.
Читайте також:
Небезпечні змії Карпат. Карпатська отруйна фауна
Європейська косуля (дика коза, козуля). Фауна Карпат
Фауна Карпат. Карпатська плямиста саламандра
Карпатський бурий ведмідь. Небезпечні хижаки Карпат
Карпатська лісова куниця. Небезпечні хижаки Карпат
Небезпечні змії Карпат. Якщо вкусила змія. Опис, перша допомога, наші рекомендації
Похід в Карпати. Перша медична допомога
Скандинавська ходьба в Карпатах, корисні і лікувальні властивості
Карпатські вовки-лісові жителі, але відкритого простору не уникають, а ось високо в горах, в глухому лісі їх не зустрінеш:
взимку тут занадто багато снігу. Живуть лише там, куди проникла людина, де рубають ліс, прокладають дороги й будують селища, та ще по долинах річок ці звірі приживаються і починають розмножуватися. Подружжя сходяться на все життя, якщо тільки один з них не загине передчасно.
В кінці зими сильні молоді самці вибирають собі подругу. Або навпаки, самка вибирає самця, тут у вовків повне рівноправ'я. Молоде подружжя йде зі зграї, щоб завести дітей, а старша пара, якщо вона старіє, дозволяє їм оселитися поблизу від свого лігва, у парі кілометрів, передаючи тим самим у спадок свою територію. Зазвичай же між лігвами родичів близько 7 км. досвідчений вовк частіше вибирає молоду самку, але нерідкі шлюби між однолітками. Рідше старша самка, яка втратила пару, бере в чоловіки молодого вовка, як правило, це її рідний син. Овдовілий батько може вибрати дочку. Але брати та сестри в шлюб ніколи не вступають.
У зграї в Карпатах є і самотні вовки, вони відіграють у великій родині дуже важливу роль
(біологи розгадали її зовсім недавно), вони допомагають батькам виховувати підростаючих вовченят. Самотні "дядечка" допомагають також сімейним братам і сестрам, але бездітні вовчиці ніколи не погодяться на роль "тітоньки". Вовки розумні, сприйнятливі, успішно пристосовуються до різних умов існування, але приручити вовченя непросто. Воно фізично сильне, добре переносить біль і завжди буде боротися за лідерство. Справитися з ним може лише врівноважена, послідовна та сильна людина.
Про що співають карпатські вовки.
Вовчі пісні в Карпатах починаються в кінці червня-початку липня і звучать на ранковій або вечірній зорі. Ця урочиста і сумна мелодія висловлює емоційну єдність зграї. Виттям, вовки підбадьорюють один одного, тріумфують після вдалого полювання, подають знак відсталим товаришам, загрожують чужинцям. Чекаючи стару вовчицю перед полюванням, вони гарчать і гавкають; коли кличуть вовченят, верещать; коли заганяючи дичину, гавкають.
У повсякденному житті у карпатських вовків в ходу інша "мова": гарчання, бурчання, завивання, пхикання, тявкання, гавкіт, вереск, різкий вереск. Виють вовки в Карпатах перед полюванням, налаштовуючись на загальний лад. Однак, полюючи, вовки подають голос не часто. Французький натураліст Ремі Шовен виділяє всього три види мисливських сигналів:"... досить тихе і протяжне завивання-простий сигнал до збору; завивання більш високого тембру, на двох нотах, - потрібно не зволікаючи йти по гарячих слідах; уривчастий гавкіт, супроводжуваний виттям, - це вже улюлюкання, значить, дичина у поле зору". Словом, виття дозволяє вовкам спілкуватися в Карпатах на відстані і на полюванні узгоджувати свої дії.
Уміння "працювати в команді" вовки розвивають також в іграх, без них вовки просто жити не можуть і часто влаштовують ігрища, на які сходяться близькі й далекі родичі. Веселі забави затіваються на карпатських галявинах, широких дорогах, прибраних полях тощо, на ігрищах суворо дотримуються правил поведінки. При зустрічі з досвідченим молодий повинен припасти до землі й підставити шию під його зуби в знак покори. Бурхливо виявляти почуття не прийнято. Стоять вище в сімейній ієрархії тріпають і покусують за загривок молодших членів сім'ї. Вовча мова досить багата і надзвичайно виразна. Знак особливої любові-відведена в сторону передня лапа. Широке позіхання-ознака відмінного настрою. Скребуть землю задніми лапами-висловлюють презирство. Ба більше, карпатські вовки ще й посміхатися вміють! Посмішки у них ніжні, веселі, хитрі, сором'язливі...