Курорт Східниця. Давня історія поселення.
Село Східниця. Мальовничі та популярні у туристів села Карпат.
Найдавніше минуле населення Карпат, в тому числі й Східниці, є маловивченим. Це пов'язано не тільки із важкими умовами життя і ведення господарства в гірських районах, що спричинило незначну кількість населення, але й із труднощами пошуку пам'яток давнини на заліснених територіях і в каменистому ґрунті.
Не виключено, що в околицях Східниці в палеоліті могли проживати архантропи чи неандертальці, адже тут виявлені кістки мамонта і шерстистого носорога. Припускається, що в VII-XI ст. терени сучасної Східниці входили до складу одного з білохорватських племен, а в часи існування Галицького князівства та Галицько-Волинської держави - до Тустанської волості, центром якої у IХ-ХIV ст. був могутній князівський дитинець - наскельна, прикордонно-оборонна фортеця-град і митниця Тустань. Зараз ця пам'ятка оборонної архітектури розташована на південний схід від Східниці серед лісового масиву Підгородцівського лісництва і входить до складу Державного історико-культурного заповідника «Тустань».
Відомо, що з 19 березня 1387 р. територія сучасної Східниці належала галицьким боярам Юркові та Ананію Доброславичам, які володіли с. Тустановичі (назва від твердині Тустань) та монастирем Борислав і були засновниками відомої української шляхетської родини Тустанівських. Власні маєтки Тустанівських загальною площею близько 150 км2 простягалися з заходу на схід від Борислава та Кропивника до Довголуки та Монастирця і були поділені серед численних родичів 1447 р. Найстарший Іван Тустанівський одержав с. Кропивник, а пізніше його правнук Станіслав Рашко
(?-1544) з родиною згідно сімейного розподілу отримав території, розміщені на р. Східниця. 6 листопада 1515 р. Станіслав Рашко від себе та від імені брата Миколая (?-1523) підтвердив привілей, наданий раніше своєму слузі Сидору Паневичу на заснування нового поселення на берегах річки Східниця з такою самою назвою («super locandam villam Schodnycza in fluvio dicto Schodnycza»). Ця перша відома писемна згадка є підтвердженням того, що назва селища Східниця походить від однойменної назви місцевої річки.
Село Східниця було засноване на так званому волоському праві, згідно норм якого визначався господарський і судовий устрій поселення. Осадчий-князь приймав обов'язок осадити на відведеній йому території рільників (селян), він очолював сільську громаду та виконував посередницькі функції між нею та землевласником. Вся територія була поділена на дворища (до 50 га), а охочі із місцевого навколишнього населення отримували дворище або пів-дворища для ведення господарства, сплачуючи князю осадчину розміром кілька злотих і звільняючись від податків і повинностей на термін до 21 року. Таким чином заселялися раніше незаселені території сучасної Східниці.
Цікаве про курорт Східниця
Східниця - селище-курорт у Львівській області, із 1962 р. підпорядковане Бориславській міській раді. Площа - 6,9 км2, населення - 2200 осіб (станом на 01.01.2016 р.). Відстань від Східниці до Борислава 9 км, до Дрогобича - 21 км, до Львова - 110 км. Селище має статус гірського населеного пункту і розташоване на висоті 550-650 м над рівнем моря у мальовничій долині, оточеній гірськими вершинами Східних Бескидів Українських Карпат висотою до 1000 м. З півдня межує з с. Урич, із заходу - з с. Новий Кропивник, а з півночі - з м. Бориславом. Вздовж усієї центральної частини селища протікає невелика гірська річка Східничанка (річка Стрий в 3 км. від Східниці).
Клімат в регіоні Східниці помірно теплий та вологий, температура найхолоднішого місяця в році дуж рідко знижується до - 20 °С. Річна кількість опадів становить у середньому 750-800 мм, половина днів у році - хмарні, з дощами, а найбільш теплими і погожими днями є літні і на початку осені. Гори навколо селища вкриті лісами, у яких ростуть ялина, смерека, сосна, дуб, бук, береза, липа, граб, осика. Влітку достигає велика кількість горіхів та ягід: чорниць, ожини, малини, суниць.
Фауна в регіоні представлена бурими ведмедями, вовками, лисицями, дикими кабанами, білками, їжаками, оленями, зайцями, рисями. Із птахів у лісових масивах водяться ворони, горлиці, горобці, дрозди, дятли, зозулі, зяблики, жайворонки, чубаті куріпки, ластівки, лелеки, синиці, сойки, сороки, солов'ї, шпаки, щиглики, яструби. В земних надрах є поклади нафти й газу та численні джерела цілющих мінеральних вод.
Читайте також:
Місто-фортеця Tустань. Екскурсії по Західній Україні
Національний Парк Сколівські Бескиди та заповідник "Тустань"
Села Східниця. Тухля. Урич. Подорожуємо у львівських Карпатах
Історія,сучасність села Урич та міста – фортеці Тустань
Село Карпати. Мальовничі та популярні у туристів села Карпат
Село Лазещина. Мальовничі та популярні у туристів села Карпат
Інша частина Східниці належала нащадкам Йоська (Івашка), численне та розгалужене потомство якого вело цілком інакший спосіб життя, аніж його заможніші родичі Рашки. Вони не потребували посередників в особі князя, а самостійно провадили господарство, разом зі своїми підданими виконували усі сільськогосподарські роботи і у повсякденному житті мало чим різнилися від звичайних селян.
На межі XVI-XVII ст. місцеві шляхетні роди поступово витісняються зі Східниці іншими, переважно польського походження. В цей же період в центрі сучасної Східниці на пагорбі було збудовано панський замочок-двір з дерев'яно-земляними укріпленнями, який належав котромусь із власників села. Під час Національно-визвольної війни під проводом Богдана Хмельницького місцеві селяни під керівництвом селянина Гебруха наприкінці 1648 р. спершу захопили цінні речі, гроші та коштовності, забрали худобу та реманент, вбили кількох осіб, а потім і спалили цей шляхетський двір-замочок з господарськими будівлями. У вересні 2012 р. були проведені перші розвідувальні дослідження цього маловідомого історичного об'єкту, під час яких виявлено значну колекцію фрагментів кераміки.
Згідно люстрації (опису) 1692 р. у Східниці було 52 осілі господарства, 46 кметів (селян), два млини та корчма. Власниками земельних ділянок було троє шляхтичів: Станіслав Свєховські, Ян Нагуєвські та Андрій Попель-Думич.
За даними Йосифінської метрики (комплекс актів перепису та оцінки земельних угідь від 2 квітня 1787 р.) площа Східниці на той час складала 21,98 км2 і поділялася на оброблювальні поля, городи, луки і ліси. Тут було 65 господарських дворів, греко-католицька парафія з храмом, дві корчми, млин, винокурня і кузня. Проживало 327 греко-католиків (91,9 %), 13 римо-католиків (3,6 %) та 16 осіб юдейського віровизнання (4,5 %). Згідно Францисканської метрики 1820 р. у Східниці вже були 71 господарський двір, три корчми, два млини та лісництво, а власником села був Герман Ґольденберґ. У середині ХІХ ст. у Східниці відкрилася парафіяльна школа, в якій місцевий дяк, навчав дітей грамоти. Зберігся селищний документ від 8 жовтня 1858 р., затверджений круглою, сажовою печаткою із зображенням крокуючого ведмедя на колоді (це зображення використане у сучасному гербі Східниці). У ті часи Східниця адміністративно-територіально відносилася до Самбірського округу (циркулу).