Похід. Особливості походів з різних видів туризму в Карпатах. Поради гірських рятувальників
Гірський туризм в Карпатах- об’єктивно небезпечний вид туризму. Це обумовлюється особливостями карпатських гір (кліматичні умови, висота, сонячна радіація, лавини, каменепади, гірські річки, тріщини на льодовиках тощо). Зупинимося на основному способі страхування - перильному. Перила натягують в складних та небезпечних для руху місцях (наприклад, при переході тріщин по сніжних мостах, при русі крутим схилом тощо). Мотузку надійно закріпляють в двох (а іноді й більше) точках. При траверсі схилу (горизонтальні перила) мотузка повинна бути натягнута, а при підйомах і спусках (вертикальні перила) бути дещо послабленою.
“Робочий день” гірського туриста розпочинається рано, як правило, о 4-5 годині. Причинами цього є:
- погода в горах Карпат в другій половині дня часто псується, чим ускладнює рух і навіть призводить до вимушеної зупинки;
- рівень води в гірських річках та струмках в другій половині дня різко піднімається (через танення снігу та льоду), переправи стають небезпечними, а іноді й неможливими;
- у другій половині дня різко зростає можливість загрози каменепадів.
Тобто найбільш складні ділянки маршруту слід проходити в першій половині дня. враховуючи ще й те що до вечора накопичується втома, погіршується реакція, координація рухів, здатність концентрувати увагу тощо.
| Ми будемо раді бачити вас у наших інтернет-спільнотах. Підписуйтесь на новини нашого сайту |
Рух різними видами рельєфу карпатських гір.
Рух карпатським лісом. Основна складність походу лісом в горах Карпат- витримати потрібний напрямок, оскільки схожість пейзажу, особливо в похмуру погоду, постійні обходи повалених дерев непомітно відводять від лінії маршруту. Тому рятувальники рекомендують рух за азимутом.
Рухаючись густим підліском, необхідно витримувати інтервал між учасниками, щоб не зачепити гілкою того, хто йде позаду, обережно переступати або обходити повалені дерева. У густому лісі потрібно використовувати стежки, в тому числі і звірині, які йдуть в потрібному вам напрямку. Рух болотом. Болото, за можливості, краще обійти, особливо якщо воно утворилося в результаті заростання водойми. Тут можуть бути підступні вікна з легко розривною сплавою. Розпізнати таке болото можна за коливанням ґрунту під ногами. Якщо доводиться все ж йти, то рухатися потрібно плавно, з великим (не менше 4-5 метрів) інтервалом, “слід у слід", з жердиною в руках, щоб відчувати дно. Вперед повинен піти розвідник. Необхідно взяти із собою декілька в'язанок хмизу.
Якщо учасник походу провалюється в болото, потрібно жердину покласти впоперек тіла і спробувати вибратися. У випадку, коли не вдається знайти під ногами надійне дно, слід припинити рухатися і чекати допомоги від товаришів. Якщо той, хто провалився, підстрахований мотузкою, то необхідно під мотузку підкласти колоду, в’язанку хмизу, жердину (щоб він не прорізав сплаву), і на утворену гать витягнути товариша. Не можна всім бігти на допомогу, щоб не погіршити ситуацію.
Особливо обережно потрібно діяти, якщо потерпілий не застрахований мотузкою. Наближатися до нього слід по-пластунськи, здалеку кидаючи мотузку з петлею на кінці. Якщо мотузки немає, потрібно мостити поруч з потерпілим гать і за допомогою ременю, жердини тощо його витягти.
Читайте також:
Як не заблукати у Карпатах, як виміряти відстань до гір, предметів, споруд
Грибний календар Карпат. Гриби Карпат, де шукати, коли шукати
Укус змії в Карпатах. Опис, перша допомога, наші рекомендації
Похідне багаття в лісах, горах Карпат, дотримуйтесь заходів безпеки!
Дика рибалка в Карпатах. Наші поради новачкам і не тільки
Похід в Карпати. Перша медична допомога
Похід в Карпати. Харчування в поході
Що робити, якщо ти заблукав у лісах Карпат
Рух трав'яними схилами карпатських гір.
При пересуванні некрутими схилами можна користуватися кригорубом чи альпенштоком, трекінговою палицею для підтримання рівноваги (тримати в одній руці, спираючись, наче на опору). Висоту в Карпатах набирають, рухаючись зигзагоподібно або довгими пологими траверсами, при цьому ноги ставлять на всю ступню і якомога горизонтальніше, використовуючи нерівності схилу. Необхідно пам’ятати, що на крутому трав'янистому схилі, особливо якщо турист йде з важким наплічником, при зриві затриматись складно. Після дощу на мокрому трав’янистому схилі інколи доводиться організовувати перильне страхування.
Спускатися карпатським трав’янистим схилом потрібно прямо вниз найкоротшим шляхом швидкими неширокими кроками (але не бігом). По крутому схилу рекомендується спускатися боком, спираючись на кригоруб (альпеншток), палицю. Не рекомендується пересуватися по високій траві та низькорослих кущах, бо це призводить до втрати рівноваги та падіння.
Рух по осипах та моренах карпатських гір.
Осипи і морени - це хаотичні нагромадження уламків каменів, що утворилися в результаті руйнування скельних порід. Необережний рух при переході через них може призвести до падіння чи викликати каменепад. Тому спочатку необхідно визначити ступінь їх рухливості. Рухлива молода морена чи осип мають більш світлий колір через свіжі відломи, на них відсутня рослинність. Нерухливий осип більш темного кольору, каміння покрите мохом і травою.
Осипи бувають малі, середні та великі, це залежить від розмірів каменів. Малий осип легкий для спуску, але складний для підйому та траверсу. По середньому і великому легше підніматися, однак досить важко спускатися. По осипах слід пересуватися щільною колоною так, щоб не знаходитись один над одним (до речі, цього слід уникати і на інших формах карпатського рельєфу).
При пересуванні по середньому та великому осипу слід намагатися наступати зразу на декілька каменів (часто трапляються “живі” камені тобто ті, що рухаються), ступати плавно, впевнено, невеликими кроками. По малих осипах, як і по снігу, спускатися потрібно “з п’яти".
По нерухливому осипу з великих каменів піднімаються прямо вверх або навскіс, як по сходинках. При великій крутизні схилу йти потрібно зигзагами. Ноги ставлять на край каменів, ближче до схилу. Рухливі осипи необхідно проходити дуже обережно, скоротивши інтервал до мінімуму. Змінювати напрямок руху можна тільки після того, коли вся група компактно збереться на місці повороту.
В разі зриву каменя потрібно спробувати його зупинити, поки він не набрав швидкість. Якщо це не вдалося, попередьте товаришів вигуком “камінь”. При такій команді члени групи повинні зупинитися, знайти камінь поглядом і тільки в останню хвилину відхилитися, коли стане зрозуміло, що його траєкторія не зміниться від удару об схил.
Особливо уважно потрібно проходити осипи, які знаходяться над скельними обривами. В таких місцях часто необхідна перильна страховка. В найбільш небезпечних ділянках Карпат потрібен спостерігач, який буде стежити за схилом, поки останні (якомога швидше) його перетинатимуть.
Все про активний відпочинок.
Риболовля, походи, маршрути, гриби, ягоди, та багато іншого...
Рух легкими скелями карпатських гір.
Скелі “легкі”, як правило, дуже прості, їх крутизна і протяжність невеликі, вони мають широкі полички, виступи і чергуються з осипними ділянками. Однак в Карпатах необхідно вміти застосовувати основні правила скелелазіння:
- потрібно уважно оглянути скелю та намітити маршрут залежно від наявності точок опори, визначити пункти зміни напрямку руху і місця відпочинку в горах Карпат;
- перш ніж навантажити опору вагою свого тіла, необхідно переконатися в її надійності;
- кожну перевірену точку опори потрібно використовувати декілька разів (підтягнутися, перейти в упор руками, стати на неї ногою);
- руки використовувати тільки для підтримки тіла в рівновазі, а також для захвату опори, адже основне навантаження припаде на ноги;
- зупинятися для перепочинку і огляду подальшого відрізка шляху необхідно на найбільш безпечному, простому й зручному для зупинки місці, враховуючи небезпечні фактори рельєфу місцевості (нависання карнизів, старих дерев тощо);
- діяти завжди потрібно спокійно і передбачливо, оскільки плавність рухів дозволяє зменшити витрати сил;
- завжди використовуйте 3 з 4-ьох кінцівок в якості опори;
- на складних ділянках не допускати спуск і підйом без страхування, бажано використовувати каски;
- не наближатися та не стояти на краю скелі чи прірви без страхування;
- спускатися по некрутих скелях потрібно спиною до схилу, щоб бачити дорогу, основне положення тіла - вертикальне, напрям руху - найкоротший;
- слід пам’ятати, що рух по ребрах скель найбільш безпечний.