Таємниці замку Вевельсбург. Окультні фантоми Чорного ордена СС Аненербе. Знакові місця Європи, які слід відвідати українському туристу.
Німеччина. Замок Вевельсбург, (Wewelsburg) знаходиться приблизно у 20 км на південь Падерборна, в 30 кілометрах від Екстернштайне, в Тевтобурзькому лісі в районі Бюрена-Paderborn im Kreis Borken. Архітектурна споруда має рідкісну для європейських фортечних укріплень форму трикутника.
Замок Вевельсбург був зведений за часів гунів, і являв собою гігантський трикутник, що височіє над річкою Вевель. Він має таку ж форму, як легендарна фортеця Монсегюр у Франції, де ховалися останні катари, що забрали з собою у минуле таємницю "Святого Грааля".
Аненербе (нім. Ahnenerbe - "Спадщина предків", повна назва - " німецьке таємне товариство з вивчення окультих сил і містики»)
Замок Вевельсбург.
Одного разу, під час поїздки у 1933 році по землях Північної Вестфалії, Гіммлер зупинився на нічліг у старовинному замку. Його атмосфера благородної давнини настільки вразила шефа СС, що він відразу вирішив придбати для містичних ритуалів таємного Чорного Ордену подібну будову.
Читайте також: Україна-Європа-Світ
Пізнавальна рубрика для активних, самостійних та допитливих туристів. Мальовничі, цікаві, загадкові місця які варто відвідати українському туристу. Маршрути, пам'ятки, загадки, секрети, реліквії, таємниці в нашій новій рубриці: Україна - Європа – Світ
Місія вибору лягла на плечі його фаворита Віллігута. Той після довгих пошуків запропонував йому замок Вевельсбург, що знаходиться неподалік від Тевтонського лісу. З цього моменту й почалася його перебудова в головний церемоніальний центр таємного ордена СС.
Місце, треба сказати, було і справді відповідним. Воно влаштовувало Гіммлера, оскільки їм колись володів Генріх I Птахолов, що жив у цих землях. За легендами, там свого часу жив войовничий лицар Вевель фон Бюрен, на ім'я якого і був названий замок.
Крім того, під час пошуків релігійних пам'яток арманизма Виллигут і Кірхгоф звернули увагу на те, що будівлі замку утворюють містичний трикутник зі старим лісом і скелями Екстерштайне. За зібраною ними інформацією, в горах колись ховалися шанувальники вогню, спадкоємці давньої традиції християнства.
Читайте також:
Замок Вевельсбург - капище чорного ордена СС Аненербе
Місця сили Європи - Екстернштайне. Святилище Третього Рейху
Альпи. Австрія. Озеро Топліц. Таємниця озера, скарби III Рейху
Під стінами фортеці німецький вождь з символічним ім'ям Арміній розбив на початку нашої ери легіони римлян. Так що Вевельсбург був одночасно і центром магічних культів, і хранителем колишньої військової доблесті. Все це збільшувало його цінність в очах окультистів.
З 1934 року замок перейшов у власність СС. За його оренду платили лише символічну ціну - одну марку в рік, в той час як на його оновлення та розбудову було витрачено приблизно 13 мільйонів марок.
Центром замку була кругла вежа в його північній частині. Саме там розташовувався зал Вождів, в якому Гіммлер проводив наради й спільні містичні чування зі своїми головними радниками. Дванадцять крісел, розставлених навколо важкого дубового столу, наводили на думку про короля Артура і його знаменитих лицарів.
У залі був навіть спеціальний постамент для чаші Грааля, за якою стародавні герої відправлялися в Хрестовий похід. Шеф СС пристрасно мріяв заволодіти цією священною реліквією, оскільки, на його думку, вона повинна була принести швидкий успіх його країні. На пошуки Грааля був відправлений Отто Ран-містик і письменник, який працював в СС.
Він був точно впевнений, що знає, де його шукати. Проводячи археологічну та історичну роботу, він звернув увагу на середньовічні секти катарів та альбігойців, за якими незабаром закріпився образ слуг Люцифера. На його думку, саме вони володіли містичною чашею, що служила джерелом їх чаклунства й могутності.
| Ми будемо раді бачити вас у наших інтернет-спільнотах. Підписуйтесь на новини нашого сайту |
Іншим вражаючим експонатом Вевельсбурга була копія знаменитого Списа Долі. Слід зазначити, що Гіммлера цей предмет приваблював не менше, ніж фюрера. Він замовив собі його макет ще в 1935 році.
У нього були причини прагнути його дістати. Одним з господарів списа римського легіонера Лонгіна був все той же Генріх Птахолов, реінкарнацією якого вважав себе шеф СС.
Місто, яке планували побудувати навколо фортеці, мало форму наконечника списа, зверненого зі заходу на схід. Для здійснення цього проекту довколишні села були перенесені на десятки кілометрів в сторону.
В самому замку була влаштована галерея, кожен зал присвячувався окремому власнику артефакту, яких за довгий час, накопичилося чимало. Був там і зал Генріха I, в якому дуже любив бувати Гіммлер. Розповідають навіть, що він приходив в розчулення кожен раз, коли його називали «кайзером Генріхом» або «Чорним Герцогом».
Цікава споруда розташовувалася під залом вождів. Це був головний храм всього СС, своєрідна Вальхалла Третього рейху, в якій зберігався прах всіх високопоставлених воїнів, загиблих на полях битв. В широких стінах були зроблені ніші для поховальних урн, там же лежали й срібні кільця із зображенням мертвої голови.
У центрі шахти, що спускалася глибоко вниз, стояв темний стовп, на якому тримався купол. На самому дні по колу були розташовані дванадцять статуй, що символізували вище коло посвяти. Коли хто-небудь з обраних радників Гіммлера помирав, його герб, придуманий, до слова сказати, фахівцями з «Аненербе», урочисто спалювали, а урну з попелом поміщали на один з постаментів.
Своїх 12 головних лицарів він одягав в обладунки, витягнуті з поховань середньовічних героїв. Мабуть, таким чином він розраховував на окультний ефект: дух їх колишнього власника вселиться в нового володаря. Хай там як, а скелети в його кабінеті, черепа з колекції, яку збирала для нього "Аненербе" , були цілком справжніми.
Шеф СС не збирався зупинятися на досягнутому. Він вважав, що з часом такі ж, як Вевельсбург, окультні замки повинні були виникнути в кожній області, контрольованій таємним Чорним орденом СС. Такі духовні центри планувалися як місця ідеологічної, психосемантичної підготовки офіцерів СС і одночасно як ритуальні установи, що завершували формування істинного арійця.